23 травня 2026 року у Львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії архієпископ Мечислав Мокшицький уділив пресвітерські свячення диякону Львівської архідієцезії Павлу Бечкало з м.Сокаля.
Разом з архієпископом Євхаристію співслужили єпископ-помічник Леон Малий, настоятель катедри о.прелат Ян Нікель, а також ректор Львівської Вищої духовної семінарії о.прелат Петро Бжескі, викладачі й вихователі семінарії.
У проповіді митрополит наголосив, що диякон Павло приймає свячення в Рік Пресвятого Серця Ісуса, а це має спонукати до глибшого усвідомлення істини про те, що Ісусове Серце є джерелом життя для Церкви:
— Адже таїнства народжуються у пробитому боці Спасителя. З Серця Христа витікають кров і вода — знаки Євхаристії та хрещення. І як Церква зароджується в Серці Бога, так і священство зароджується в Серці Ісуса. Тому і священник повинен бути людиною, яка народжується з Христового Серця.
Священник не має бути холодною, беземоційною людиною, чи тільки управителем святих речей, або лише добрим адміністратором. Він має бути на взірець Ісуса — співчутливим, милосердним, терпеливим. Самі знаємо, відчуваємо це, що тепер світові та пораненій війною і різними стражданнями Україні дуже потрібні саме такі священники, чиї серця схожі на Серце Доброго Пастиря.
Втомлені від болю і страху люди очікують, що священник буде не так великим оратором, як тим, хто є поруч, уміє вислухати, піднести на дусі, огорнути молитовною підтримкою; хто відкриє двері свого серця для потребуючих. Тому Ісус не питає Петра: «Чи ти готовий керувати Церквою?», «Чи почуваєшся на силах виконувати таке завдання?», «Чи ти досконалий?» Христос запитує: «Чи ти Мене любиш?»
Бо у священстві все починається з любові. Коли бракує любові до Ісуса, священство стає тягарем. Коли в житті священника мало молитви — серце стає порожнім. Коли священник не відправляє Євхаристії, то стане релігійним чиновником. Тому першочерговою місією священника є бути поруч з Ісусом, перебувати близько Серця Бога. І так, як улюблений учень Ісуса, священник має схиляти голову на груди Ісуса, щоби прислухатися до серцебиття Христа.
На завершення архієпископ додав:
—Тож молимося і просимо Господа, щоб диякон Павло був: священником, який побожно звершує Євхаристію; священником, який поширює Боже милосердя і Божий мир; священником, який має серце, подібне до Ісусового Серця. Пресвята Діва Марія, Мати священників, нехай випрошує йому смиренність і лагідність, вірність і ревність у виконанні місії, а святі покровителі Львівської архідієцезії нехай супроводжують на шляху особливого священницького покликання.
Після Літургії Слова розпочався обряд свячень. Диякон, лежачи хрестом на підлозі храму, молився, а спільнота співала Літанію до всіх Святих. Далі кандидат вклав свої руки в руки ординарія, складаючи присягу послуху. Згідно з традицією, літургійний одяг нововисвяченому допоміг одягнути його настоятель. Потім архієпископ намастив долоні неопресвітера миром.
Однією з ключових частин обряду стало покладання рук усіх присутніх єпископів і священників — знак участі у спільноті пресвітерів. Поцілунок миру на завершення обряду також символізував єдність і прийняття нового пресвітера до священницького братства.
На завершення Святої Меси нововисвячений подякував батькам, вихователям і всім, хто товаришував йому на шляху до священства молитвою та добрим прикладом.
CREDO: credo.pro
Автор : Віта Якубовська
© Copyright © 1991-2026 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
