Санктуарій ВМИРАЮЧОГО ГОСПОДА ІСУСА З МИЛЯТИНА
Храм Успіння Пресвятої Діви Марії
в Кам`янці-Бузькій, деканат Жовква
Декрет від 14 вересня 1996 р.
Адреса: вул. Івана Павла II, 5; 80-400 Кам’янка-Бузька
Тел.: +38 (03254) 236 26
e-mail: sanktuarium.kamionka@op.pl
Обслуговують: дієцезійні священики
Адміністратор: о. Віктор Стахув
Відпустові урочистості:
Воздвиження Всечесного Хреста – 14 вересня
Успіння Пресвятої Діви Марії – 15 серпня
Свята Літургія
Неділя
10.00 – польською мовою
16.00 – українською мовою
Будні дні
Пн – 08.00
Вт – 18.00
Ср – 08.00
Чт – 18.00
Пт – 18.00
Сб – 09.00
Богослужіння
Четвер – Дев’ятниця до Божого Милосердя
П’ятниця – Хресна Дорога; Дев’ятниця до Милятинського Господа Ісуса
Історія храму
1471 – Юрій Струмило, місцевий староста, власник Кам’янки-Струмилової (з 1944 р. Кам’янка-Бузька) збудував замок з каплицею Успіння Пресвятої Діви Марії, заснував римсько-католицьку парафію та був фундатором парафіяльного храму Святого Духа, збудованого за міською брамою на Глинянському передмісті.
1627 – замок разом з каплицею та парафіяльним храмом спалили татари.
1633 – король Владислав IV дав привілей на будівництво нового храму в центрі міста, поблизу ринку. Заново встановлено парафію і побудовано нову дерев’яну святиню Успіння Пресвятої Діви Марії. Старий парафіяльний храм Святого Духа відновлений згодом, але уже як філіальний.
1716-1766 – зводиться наступний великий дерев’яний храм на кошти Самуеля Сулімірського і кам’янецького старости Яна Цетнера.
1718 – візитація архієпископа Яна Скарбка, після якої залишилася інформація, що старий костел був начебто в шкаралупі нового – всередині новозбудованого.
1722 – наступна візитація вже не згадує про старий храм. Вже є сигнатурка, але ще немає дзвіниці.
1741 – з документів чергової візитації відомо, що новий хрестоподібний у плані храм ще не освячений і навіть не добудований.
1757 – як описує о. Кароль Валентин Сеправський костел вже має дві бічні каплиці з вежами, старі ретабули, позолочений головний вівтар, орган на „сім голосів з бубнами” та дзвіницю з двома дзвонами.
3.08.1766 – архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський освячує костел під час парафіяльної візитації. Відомо, що стіни святині покриті гонтом.
1791 – тріскає костельний дзвін, взамін якого замовляють новий.
1793 – тріскає новий дзвін. В храмі щораз менше місця для вірних і щораз частіше говориться про необхідність нової святині, найкраще мурованої.
1806 – мало розпочатися будівництво нового костелу, для цього вже збиралися матеріали, але перешкодила смерть власника Кам’янки Юзефа Мієра (1809).
1821 – з візитаційних документів відомо, що храм дуже знищений, немає дзвіниці.
28.05.1822 – ліквідація дерев’яного храму.
20.07.1822 – розібраний головний вівтар.
3.08.1822 – настоятель о. Олександр Горецький освячує камінь для нової мурованої святині. Під час будівництва римо-католики моляться в церкві св. Миколая.
1828 – зведено мури святині.
1832 – у вікнах появляється скло.
1834 – побудована вежа, а Фелікс Мієр оплатив дахівку з бляхи.
16.05.1840 – архієпископ Франциск де Паула Піштек освячує храм. Через декілька років у склепінні появляються тріщини, костел зачиняють. Вірні моляться надворі у наметі або в захристії.
1869 – ремонт храму.
1873 – зведено нову плебанію.
1885 – настоятель о. Яків Новаковський обслуговував понад 8 тис. вірних з міста та чотирьох десятків сіл.
З 1893 – ведуться розмови про будівництво нової святині.
1903-1944 – настоятель о. Ян Чирек мав від 7 до 10 тис. парафіян, понад два десятки населених пунктів. Парафія мала філіальні святині у місті (костел Святого Духа, каплиця св. Йоана Непомуки фундації о. Я. Новаковського) та в селах: Бербеки (1903), Дальнич (1902), Мазярня (1903), Обидів (1882), Підрудне (1904), Руда (1905), Ружанка (1905), Турки (1925), Ягідня (1910) та Ясениця.
1908 – старий костел розібрали через недоліки у будівництві (незважаючи на ремонти у 1869 і 1874 рр.)
Серпень 1910-1914 – будівництво нового неоготичного храму за проектом Теодора Тальовського на зразок костелу св. Єлизавети у Львові (проект був розроблений ще у 1901 р.). Це тринефна базиліка, хрестоподібна у плані, з п’ятигранними крилами трансепту і вівтарної частини, до якої примикають дві захристії. Спереду дуже висока вежа, накрита гострим дахом з чотирма гостроконечними декоративними баштами. Фасад багато прикрашений неоготичними деталями: стрілчастими арковими порталами, масверками, розетами, вимпергами, фризовими рельєфами, блендами („сліпими вікнами”) та гзимсами. Будівельними роботами керував львівський архітектор Ян Новорит та Вінцентій Беднарський з Радомишля. Парафіяни допомагали коштами та працею. На фасаді розміщено монументальну скульптуру Христа львівського скульптора Ришарда Пліхаля, яку завершив Франциск Ясковський.
14.05.1911 – єпископ Владислав Бандурський освятив камінь під будівництво храму.
1914-1918 – I світова війна призупинила завершальні роботи.
1915 – росіяни вивезли місцевого священика до Києва та забрали дзвони.
Липень-серпень 1915 – будівлю пошкоджено, знищено плебанію та господарські будинки біля храму.
1916 – дзвони конфіскує австрійська армія, залишаючи лише найменший – 20-кілограмовий дзвін.
22.12.1921 – костел оздоблюють вітражами з краківської майстерні Желенського.
1928-1930 – вівтар та амвон вирізьбив Ян Войтович з Перемишлян за проектом Яна Рарогевича.
16.05.1929 – архієпископ Болеслав Твардовський освячує святиню, відремонтовану після І світової війни.
1939-1945 – у період ІІ світової війни костел не постраждав.
1944 – настоятель о. Ян Чирек та вікарії з частиною костельного майна виїхали до Польщі.
1947-1989 – зачинений і спустошений (спалено вежу, розібрано дах, вибито вітражі та вікна, всередині все знищено, окрім головного вівтаря та амвону). У цей період храм використовують як зерносховище, меблевий склад, пункт заправки сифонів.
1969 – згоріла вежа.
18.11.1989 – костел повернули місцевій спільноті римо-католиків. Євхаристію звершив та освятив храм о. Рафал Керницький, єпископ-помічник Львівської Архідієцезії. Через нестачу священиків Св. Месу в парафії служили лише у четвер, п’ятницю та неділю.
26.12.1989 – вперше після освячення, храм відвідує архієпископ Мар’ян Яворський, шанувальник образу Господа Ісуса з Милятину.
8.04.1990 – перша Вербна Неділя, в Євхаристії бере участь 29 осіб.
1992-2009 – настоятелем парафії о. Владислав Дерунов.
1992 – відбудовано спалену вежу та зроблено дах.
1995 – при храмі вже постійно перебуває священик.
14.09.1995 – відпустова урочистість Воздвиження Всечесного Хреста. Св. Месу звершують: архієпископ Мар’ян Яворський, єпископ Рафал Керницький та о. Мечислав Мокшицький, майбутній львівський митрополит. До храму перенесено та урочисто інтронізовано стару копію чудотворного образу Господа Ісуса Милятинського, яка походила з львівського кафедрального храму, а з 1993 р. знаходилася у цвинтарній каплиці в с. Стрептів, неподалік Кам’янки.
1996 – храм поштукатурено всередині.
14.06.1996 – костел офіційно оголошений санктуарієм Господа Ісуса Вмираючого з Милятина.
14.09.1997 – архієпископ Мар’ян Яворський коронує образ коронами, які благословив та посвятив Святіший Отець Йоан Павло ІІ в Кросно (Польща), під час канонізації бл. Йоана з Дуклі у 1997 р.
Червень 2001 – св. Йоан Павло ІІ, перебуваючи у Львові, благословить образ. Під час Св. Меси у жертовних дарах неповносправні діти принесли Святішому Отцеві копію образу Вмираючого Господа Ісуса з Милятина, як дар парафії та подяку за відновлений культ.
2006 – помальовано стіни храму у 5-ту річницю перебування св. Йоана Павла ІІ на Україні та у ювілей 80-річчя львівського митрополита Мар’яна Яворського, як вираз вдячності за духовну і матеріальну підтримку. Спільнота вірних звернулася до місцевої влади з проханням назвати вулицю, на якій знаходиться санктуарій, на честь Йоана Павла ІІ.
14.09.2009 – урочисте святкування 20-річчя повернення храму та його відбудови, а також 100-річчя його існування у 25-у річницю єпископської консекрації Кардинала Мар’яна Яворського.
2009-2011 – адміністратором парафії призначений о. Адам Безак з Тарновської дієцезії (Польща).
2011 – адміністратор о. Віктор Стахув.
Історія чудотворного образу Вмираючого Господа Ісуса
XVII ст. – невідомий італійський автор малює олійними фарбами на грубому полотні розміром 56x73 см образ Ісуса на хресті. Фон образу ясніший, а постать розіп’ятого Христа темніша. Голова Ісуса зі звисаючим волоссям, яка опирається на праве плече, майже паралельна до горизонтальної балки хреста. Обличчя повернуте так, начебто Ісус дивиться на людей з великим болем, на голові – терновий вінець, а на лівому плечі біля шиї видно глибоку рану, яка залишилась від хреста. Чудотворний образ, як і його копії, часто прикрашають золотими і срібними коронами, коштовними окладами та вотами.
1700 – з Риму на Русь привозить його о. Юзеф Моцарський, провінціал домініканців, і дарує своїй родичці Йоанні Кшешовській з нагоди її шлюбу з полковником коронних військ Поплавським. Образ передавався з покоління на покоління і врешті опинився в домі Антонія Собєщанського, летичівського чесника.
1734 – Антоній Собєщанський та його дружина Магдалена Кухарська прибули до Нового Ставу, привозячи з собою образ.
1745 – син Антонія і Магдалени, Ян Непомук, важко захворів і Магдалена, покладаючи велику надію на Боже Милосердя, попросила, щоб чоловік поклав образ до колиски вмираючого сина. Ян був відразу ж зцілений, а старий образ якусь мить виглядав як новий. Після цієї події образ перенесли до придворної каплиці для загального вшанування. З вдячності за отриману ласку батьки прикрасили образ срібною короною і серцем.
Перед образом часто молилися миряни і духовенство обох католицьких обрядів, отримуючи багато різних благодатей, зокрема зцілень. З образом були пов’язані такі незвичайні явища, як краплі крові, які стікали з лівої руки Ісуса, чи світлі промені. Настоятель з Кам’янки Струмилової о. Єнджей Гізицький повідомив про це львівського архієпископа Миколая Вижицького, який призначив спеціальну комісію, щоб вислухати вірних та дослідити чудеса.
10.07.1747 – архієпископ Миколай Ігнатій Вижицький, львівський митрополит, на основі висновків інквізиційної комісії, видав декрет, яким оголосив образ в Новому Ставі благодатним і наказав перенести його до кармелітського храму в Новому Милятині.
14.08.1747 – образ з Нового Ставу, напередодні свята Успіння Пресвятої Діви Марії урочисто перенесли до храму Кармелітів Босих в Милятині і розмістили у великому вівтарі. З того часу його називають Милятинським, а за його посередництвом вірні отримали багато благодатей і чудес, особливо чисельними були зцілення.
1754 – скликано чергову комісію, яка мала дослідити чудеса та вислухати людей, що отримали ласки завдяки образу Вмираючого Господа Ісуса з Милятина.
15.01.1755 – архієпископ М. Вижицький видає нове рішення, яким визнає і оголошує образ чудотворним.
1758 – видано книгу, в якій описувалися чудеса і благодаті, отримані після молитви перед образом Господа Ісуса Милятинського.
1771- 1791 – для чисельних паломників, які прибували з усіх сторін, в Милятині збудували новий бароковий храм (фундатор – Францішек Глоговський), хрестоподібний у плані, з куполом, розміщений на узгір’ї, завдяки чому його було видно здалека. Санктуарієм надалі опікувалися кармеліти.
1788 – після того, як імператор Йосиф ІІ ліквідував Орден Кармелітів у Милятині, санктуарій перейшов до дієцезіальних священиків, а храм став парафіяльним.
1840-1849; 1851-1852 – санктуарієм опікуються єзуїти.
1906 – митрополит львівський архієпископ Йосиф Більчевський віддав санктуарій під опіку Згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля, які виконували свої обов’язки впродовж 40 років. Вони також зробили капітальний ремонт храму.
1914-1918 – у міжвоєнний період санктуарій відіграв велику роль у відродженні релігійності
Львівської Архідієцезії. Його відвідували натовпи паломників, а відпустів було аж 12 впродовж року. Силою наданого привілею Папи Григорія XVI від 16.11.1841 р. цілковитий відпуст можна було отримати у дні особливого вшанування образу Милятинського Господа Ісуса: 3 травня – знайдення Хреста, урочистість Зелених Свят, 29 червня – св. Апостолів Петра і Павла, 15 серпня – Успіння Пресвятої Діви Марії, 8 вересня – Народження Пресвятої Діви Марії, 7 жовтня – Матері Божої св. Розарію. З огляду на греко-католиків ці урочистості святкували двічі, як за григоріанським, так і за юліанським календарем. Греко-католики відносилися до Милятинського образу з величезною шаною.
Найважливішою урочистістю року був відпуст 14 вересня – Воздвиження Всечесного Хреста. Напередодні до санктуарію сходилися піші паломництва з хоругвами, хрестами і феретронами, частина вірних приїжджала також кіньми і на возах. Найбільші паломництва прибували до Милятина зі Львова, Кам’янки Струмилової, Желехова (Великосілок).
1920 – під час польсько-більшовицької війни, побоюючись профанації, образ вивезли до Львова, де його прийняли як „біженця”.
1939-1945 – під час ІІ світової війни образ спочатку закопали в господарстві Вардинських, а згодом о. Людвік Сєнько привіз його до Митрополичої курії у Львові.
1946 – Отці Місіонери були вимушені покинути Милятин. Чудотворний образ Вмираючого Господа Ісуса вони взяли с собою до Кракова, де він довший час знаходився в каплиці Згромадження.
1976 – образ виставлено до публічного культу в спеціальній бічній каплиці храму св. Вікентія де Поля в Кракові, де кожної п’ятниці відбуваються богослужіння перед чудотворним образом Милятинського Господа Ісуса. До цього місця прибувають також чисельні паломництва.
Санктуарій в Милятині після ІІ світової війни зачинено, а приміщення використовувалося як склад книжок, продуктів, а згодом як електростанція. На початку 90-х років храм передали Українській Автокефальній Православній Церкві.
14.09.1993 – інтронізація копії чудотворного образу Милятинського Ісуса у цвинтарній каплиці в с. Стрептів, яке знаходиться 9 км від Милятина і 7 км від Нового Ставу. Євхаристію з нагоди милятинського відпусту звершив львівський єпископ Рафал Керницький.
1996 – образ перенесено до римсько-католицького храму у Кам’янці-Бузькій.
Джерела:
Modlitewnik Milatyński, opr. Józef Marecki OFMCap., Kamionka Buska 1999.
G. Rąkowski, Ziemia lwowska, Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Rewasz”, 2007
М. Бучек, І. Седельник, Львівська Архідієцезія латинського обряду Ілюстрована розповідь т. 1, Львів 2004.
http://www.cracovia-leopolis.pl/index.php?pokaz=rozmowy&id=1885
http://www.castles.com.ua/kamiankabu.html
http://www.cracovia-leopolis.pl/
14 вересня 2022 року Римо-Католицька Церква в Україні урочисто завершила Рік Святого Хреста. Основні урочистості за участі Конференції єпископів РКЦ в Україні відбувалися в Шаргороді, у санктуарії Страстей Господніх. А у Львівській архідієцезії завершення Року Святого Хреста відбулося в санктуарії Вмираючого Ісуса Милятинського у Кам’янці-Бузькій.
Дорогі Брати і Сестри!
Поруч із центральними урочистостями закінчення Року Святого Хреста схожу церемонію буде організовано і в нашій Львівській Архідієцезії. Відбуватиметься вона 14 вересня цього року у Мілятинському Санктуарії Хреста у Кам’янці Бузькій.
В неділю, 13 березня, перед чудотворним образом Ісуса Милятинського Архієпископ Мечислав очолив молитву про мир та перемогу добра для нашої Вітчизни. Під час Євхаристії митрополит охрестив маленького Артема та привітав нового християнина у парафіяльній спільноті.
13 серпня у Кам`янці-Бузькій вібулось традиційне Фатімське Богослужіння та процесійна хода навколо храму. Богородиця разом із нами огортала своєю молитвою нашу країну, наше місто, кожного з нас та цілий світ, пише санктуарій Вмираючого Ісуса Милятинського у Кам`янці-Бузькій.
15 серпня вірні парафії згромадились щоби вшанувати Пресвяту Діву Марію. Висловлюємо щиру вдячність всім,хто в різний спосіб причинився до вшанування Богородиці. Особлива подяка отцю Ципріану Конраду Костжеві SSP,за те,що очолив Службу та за те,що ввів нас в особливу Марійну атмосферу життя з Богом та Божим Словом.
7 червня 2020 року наша спільнота урочисто відзначила першу річницю Першого Причастя наших чудових дітей, котрі є майбутнім нашої парафії, повідомляє Санктуарій Вмираючого Ісуса Милятинського у Кам`янці-Бузькій.
Святкування відбудеться 17 листопада (неділя) 2019р. в парафіяльному костелі у м. Кам’янка-Бузька. Початок о 18.00 год.
У центрі давнього містечка Кам’янка-Бузька на Львівщині височить вишуканий костел, збудований в неоготичному стилі. Ця величава споруда, яку помітно практично з кожного куточка малоповерхового районного центру, різко виділяється на тлі навколишньої забудови.
В Санктуарії Ісуса Вмираючого у Кам’янці Бузькій завершилися найбільші відпустові урочистості року – не одну сотню років відомий, Милятинський відпуст. Святкову Службу у співслужінні з отцем-настоятелем Санктуарію Гжегожем Зомбеком, багаточисельним духовенством Жовківського деканату та місцевими греко-католицькими священниками очолив отець Матеуш Сьвістак з Надвірної. Віряни різних конфесій зібрані навколо вівтаря та чудотворного образу Ісуса Милятинського молилися в своїх потребах, за наш Надбужанський край та за мир в Україні.
.jpg)
Від 19 по 24 серпня діти нашої парафії, разом з батьками,аніматорами, сестрами та отцем перебували на літньому Таборі в парафії Св. Михайла Арханела у Чернівцях-Садгорі. Дякуємо Богу за добре пережитий час, за погоду - могли відпочити над водою і в горах, за можливість будування спільноти з Богом та ближніми.
.jpg)
4 серпня 2019 року кілька молодих людей з місцевої парафіяльної громади отримали таїнство конфірмації, знак і сакраментальне здійснення християнської зрілості, яке звершив єпископ Едуард Кава.
.jpg)
13 квітня, в суботу перед Вербною Неділею, у Санктуарїї Ісуса Мілятинського в м. Кам’янка-Бузька Львівської обл., відбувся День молоді під гаслом „Перебувайте у моїй любові”.
Сердечно запрошуємо на Зустріч Молоді в єдності з папою Франциском, яка відбудеться 13 квітня, в суботу перед Вербною Неділю, в Санктуарїї Ісуса Мілятинського в м. Кам’янка-Бузька. Зустріч відбуватиметься під гаслом „Перебувайте у моій любові”.
.jpg)
У санктуарій Вмираючого Ісуса Милятинського у Кам`янці-Бузькій 16 березня відбувся дуже плідний реколекційний день. Цей день сотні християн різних конфесій з цілої України пережили з сестрою Ліджі та її співсестрами зі згромадження Святого Йосифа де Сен-Марк.
.jpg)
14 вересня у Санктуарії Умираючого Господа Ісуса з Милятина у Кам’янці-Бузькій відбувся відпуст з нагоди свята Воздвиження Всечесного Хреста. Храмовому святу передували триденні парафіяльні реколекції, які виголосив о. Станіслав Майкшак із Лопатина.
Сердечно запрошуємо 14 вересня 2018 року, у п’ятницю, до Кам’янки-Бузької на урочистості з нагоди храмового свята Воздвиження Всечесного Хреста.
© Copyright © 1991-2023 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
