6 травня у с. Білобожниця на Тернопільщині відбулася непересічна подія, яка зібрала у парафіяльному храмі Святих Апостолів Петра і Павла майже усіх мешканців цього села та навколишніх місцевостей. Цього дня відбулися свячення дияконату семінариста 5 курсу Вищої Духовної Семінарії св. Йосифа Роберто Подольського.
Очолив урочистість та уділив свячень єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек.
У проповіді Владика зосередився на потребі молитви за священників і за покликання до священства:
-Якщо ми хочемо мати між собою тих, хто буде допомагати дітям і сиротам, жертвам війни, вдовам, хто буде підтримувати на дусі, сповідати, уділяти Таїнств, то маємо молитися про покликання. Ми потребуємо сьогодні людей, які би виховували наше сумління - священників. Людина сумління це та, що чинить добре, захищає справжні цінності, захищає свою Батьківщину і шанує та поважає інших людей. А наслідки відсутності сумління поазує нам ця страшна війна: якби в росії люди мали сумління, то не було би війни в Україні. Не було би у кожному селі на цвинтарі стільки могил тих, хто віддав своє життя за нашу волю і за те, щоби ми могли жити. Тому моліться, щоби нам не бракувало священників, людей посвячених Господу Богу. (…) Пам’ятайте, що від свячень, то парафіяльна спільнота і віряни стають родиною диякона, священника та богопосвячених осіб. Ви їхня сім’я. А вони ваша. Вони будуть заносити ваші молитви до Бога, але потребуватимуть для цього і ваших молитов за них – за ваших дияконів і священників.
Після Літургії слова відбулося довершення обряду дияконських свячень, силою яких семінарист Роберто Подольський був включений до духовенства не лише Львівської архідієцезії, але й усієї Вселенської Церкви.
Дияконат – це перший ступінь таїнства рукоположення, перший ступінь в ієрархії Церкви. Диякони покликані для служіння, як Христос, який прийшов не для того, щоб Йому служили, але служити іншим. Диякони також встановлені для здійснення літургії Церкви, а саме: до роздавання Святого Причастя, здійснення Таїнства Хрещення, асистування при укладенні Таїнства Подружжя. Їхня особлива місія — служити людям через проголошення Божого Слова.
Радість цієї події прибули розділити із нововисвяченим дияконом не лише родина, священники та богопосвячені особи, але й його друзі, однокласники, вчителі, сусіди та знайомі. Свячення — це велика радість для Церкви, для парафії, для семінарії, адже це видимий плід молитов за кандидата і його формації протягом років навчання в семінарії.
Автор : Віта Якубовська