Разом з усією Вселенською Церквою переживаємо благодатний час особливого Святого року, який, за волею Святішого Отця Франциска, триватиме від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року. Цей Рік, який називаємо теж Надзвичайним ювілейним роком, Папа присвятив Божому милосердю.
Образ Милосердного Ісуса, намальований згідно візії св. сестри Фаустини, шанують у всьому світі. 22 лютого 1931 року, під час об’явлення, Ісус попросив намалювати його зображення. Минуло кілька років, поки його воля була виконана. Це сталося завдяки допомозі о. Міхала Сопотські. Тепер сповідник і духівник св. сестри Фаустини є блаженним Католицької Церкви.
Ввечері, 22 лютого 1931 року( 85 рoкiв тому ), с. Фаустина перебувала у монашій келії плоцького монастиря Згромадження Матері Божої Милосердя. В цей час вона побачила «Господа Ісуса, вдягненого у білий одяг. Одна рука була піднесена вгору, благословляючи, а інша доторкалася одягу на грудях. З відхиленої тканини на грудях виходили два великі промені, один червоний, а інший – блідий» і, як пише далі в «Щоденнику»: «За хвилину Ісус мені сказав: Намалюй образ, згідно малюнку, який бачиш, з підписом: Ісусе, я довіряю Тобі » (Щоденничок, 47).
Вже під час об’явлення у Плоцьку Ісус дав обіцянку дочасних дібр, а також благодаті спасіння, великого поступу на дорозі до святості, щасливої смерті для осіб, котрі вшановують Образ. Культ щодо Образу – це постава довіри і милосердя до ближніх.
Плоцький сповідник с. Фаустини зінтерпретував це об’явлення як прохання малювати Божий образ у душі. Мати-настоятелька монастиря натомість піддала сумніву слова сестри. Ісус і надалі закликав с. Фастину до виконання довіреного завдання.
У травні 1933 року с. Фаустина приїхала до монастиря у Вільнюсі. Вона зустріла там о. Міхала Сопотські, котрий став її духівником і сповідником. Сестра Фаустина розповіла о. Міхалу про прохання намалювати образ. Сповідник записав у своєму Щоденнику: «Вона сказала, що повинна намалювати образ Божого Милосердя. Оскільки вона не мала поняття про те, як малювати і ніколи не тримала в руках пензля, зі згоди настоятельки я відіслав її до художника пана [Євгенія] Казіміровського» (Щоденник блаженного о. Міхала Сопотські, с. 50). Сестра Фаустина від початку давала художникові підказки. Отець Міхал Сопотські позував у білій альбі, щоб художнику було легше уявити погляд, побудову тіла і одягу. Твір був готовий у травні 1934 року і викликав розчарування у с. Фаустини. Плачучи, вона питала в Ісуса: «Хто Тебе намалює таким гарним, яким Ти є?» (Щоденничок 313).
Вперше образ Милосердного Ісуса було виставлено для огляду 25 квітня 1935 року, у галереях вільнюського міста Остра Брама. Образ 1937 року на постійно повісили у Церкві св. Михайла, і він знаходився там до ранніх повоєнних років, до часу, коли церква була закрита комуністичною владою. Потім його було вивезено з Вільнюса до Нової Руди в Білорусі. Під кінець 80 років образ повернули до Литви, і тепер він знаходиться у Санктуарії Божого Милосердя у Вільнюсі.
У лютому 1931 року, під час об’явлення у Плоцьку, Ісус виразив також волю встановлення свята Божого Милосердя. Днем прославлення найбільшої з Божих рис і одночасно часом благодаті мала бути перша неділя по Великодню. У фрагменті Євангелії від Івана, який зачитують у цей час, згадано епізод з’явлення Воскреслого Ісуса і встановлення тайни покаяння. Він пов’язаний з образом, об’явленим с. Фаустині. Він вказує Спасителя, котрий приносить мир через відпущення гріхів, ціною страждань і смерті. З пробитого серця випливають два промені, котрі, як пояснював Ісус с. Фаустині, «(...) означають кров і воду. Блідий промінь означає воду, котра виправдовує душу; червоний промінь означає кров, котра є життям душ» (Щоденничок 299). Не лише рани нагадують нам про події Страсної п’ятниці. Ісус звернув увагу с. Фаустини на очі, кажучи: «Мій погляд з цього образу є таким, яким є погляд з хреста» (Щоденничок 326) – милосердний погляд, котрий з турботою шукає загублену людину. Праця Едмунда Казіміровського була єдиним зображенням Милосердного Ісуса, котре с. Фаустина бачила за свого життя. Сестра померла 5 жовтня 1938 року в келії лаґевницького монастиря.
Початок ІІ світової війни приніс розвиток молитви до Божого Милосердя, також дав початок молитовному зверненню щоб у найтяжчі часи та найнебезпечнійші моменти життя звертатись з довірою до Милосердя Божого.
У Львівський Латиньский катедрі культ до Милосердного Ісуса запроваджений в після воєнні роки священником Карольом Ястшебскім (+1965р.)
В кожний четвер запровадженна неустанна девятниця до Божого Милосердя, що стало порятунком для для людей у трудні часи гоніння за віру. Мабуть те звернення до Бога Отця Милосерного вберегло костел від закриття, бо люди незалежно від конфесійної приналежності мали в цій святині прибіжище до Милосердя Божого. Дане мені було зростати в кліматі того набоженства, яке навчило мене ділитись з інншими людми як то добре звертатись до Божого Милосердя.
В Надзвичайнoмy ювілейнoмy рoці, мостиський костел св.Йоана Хрестителя призначено місцем прощі та отримання всякого прощення тим xтo відвідаe цей храм, та xто молиться до Божого Милосердя. Пропоную зразок вервички якою можна молитися та випросити благодать Божу, мир нашому місту, кожній оселі та всій Україні.
З молитовним закликом молитись за Україну, щоб наш Всемогутній Бог у свому безмежному милосерді захистив та спас всіх людей що живуть на сході та заході, на півдні та півночі. Ісусе я довіряю Тобі.
Настоятель з Мостиськ o. Владислав Дерунов.