23 листопада 2025 року, в неділю Ісуса Христа, Царя Всесвіту наймолодша римо-католицька парафія Львова святкувала вдруге у своїй історії храмове свято. На цю урочистість прийшли львівські священники, які відгукнулися на запрошення нового настоятеля громади о. Ремігіуш Оленяч, о. Віктор Ковалький, о. Андрій Пеканец, який очолював урочистість, о. Евзебіуш, брат-альбертин та священники УГКЦ.
Проповідик о. Віктор Ковальський у своєму слові до вірних зосереджується на швидкоплинності людського життя, важливості мудрого використання відведеного часу та підготовки до вічності. Він підкреслює кінцевий характер земного існування та необхідність зосередження на духовному.
О. Віктор у проповіді порівнює закінчення календарного року (31 грудня) та літургійного року (Урочистість Христа Царя) як певні кінці та початки. Зазначає, що час "швидко біжить". Посилається на книгу "Сорок сім років життя", яка аналізує життя двох чоловіків з подібним початком, але різними долями, що ілюструє, як "дороги розходяться". Наводить приклад Александра Македонського, який просив поховати його з руками, витягнутими долонями вгору, щоб показати, що з цього світу нічого не забираєш. Згадує кладовища, де можна знайти могили людей молодших за себе, підкреслюючи, що смерть не вибирає вік. Розповідає притчу про багатого господаря, який планував насолоджуватися життям після врожаю, але цієї ж ночі "зажадають його душу".
Проповідик цитує Норвіда, який вважав найсумнішим словом "запізно". Важливість використання часу: Наголошує, що від нас залежить, чи ми проживемо життя "просимо чи пропіємо" (з користю чи марно). Зазначає, що життя неможливо "перезняти, повторити", Бог за життя не "торгується". Підкреслює фундаментальну помилку людей, які забувають, ким вони є, куди прямують і який їхній кінець. Застерігає від "запізнення", особливо у прощанні з близькими або зміні життя після важкого діагнозу. Закликає використовувати "святий час", який дає Бог, якнайкраще, щоб "не було запізно" і щоб мати "певне задоволення". Просить Бога, щоб ми прожили відведений час "в радості, у вірі, в надії, в умові", не марнуючи його. Наприкінці дякує Богу за час, здоров`я, захисників та благодійників, а також просить про мир.
Урочиста Свята Меса закінчилась Євхаристійною процесією навколо Центру сестер-альбертинок (які на сьогодні прийняли у себе вже 27 потребуючих і опікуються ними) та співом «Тебе, Бога, прославляєм». Потім присутніх на богослужінні сестри пригощали випічкою, а підопічним Центру накрили святковий обід.
Автор : Олександр Кусий
© Copyright © 1991-2025 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
