Новини

Назад

Зустріч Вищих настоятелів спільнот богопосвяченого життя

: 743 2026-05-04 20:38:41

У зустрічі беруть участь настоятелі чоловічих та жіночих чернечих згромаджень обох обрядів, які здійснюють служіння на території України, а тому залучені в усі форми допомоги, підтримки та опіки над тими, хто постраждав від війни.

На відкритті асамблеї були присутні Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас (він очолив також Святу Месу для учасників); архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, та єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітровіч, голова Комісії у справах чоловічих орденів та згромаджень при Конференції римо-католицьких єпископів України.

Архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський скерував слова привітання до присутніх:

- Приступаючи до таємниці Пресвятого Серця Ісуса, ми стоїмо перед таємницею любові, яка не відступає, не впадає у відчай і не перестає довіряти людству. І ми запитуємо: чи довіряємо ми Йому? Чи справді довіряємо ми все Його Серцю – наше життя, спільноту, апостольство, страхи та майбутнє?
Рік Пресвятого Серця – це особлива благодать. Це не просто благочестива ініціатива. Це запрошення повернутися до джерела. Бо Серце Ісуса – це джерело. Джерело любові, яке надає сенсу покликанням.
Господь Ісус не сказав: «Навчіться від Мене бути ефективними». Він не сказав: «Навчіться від Мене бути організованими». Він сказав: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем» (пор. Мт. 11:29).
Релігійне життя не ґрунтується на досконалості характеру чи силі волі. Воно ґрунтується на досвіді любові. Кожне покликання починається з погляду Серця Ісуса.

Дорогі мої!
Довіра – це не одноразовий акт. Це спосіб життя. Це означає дозволити Ісусу вести нас, навіть коли ми не розуміємо.
Юзеф Більчевський, пастир цієї землі, навчав, що джерелом оновлення Церкви є Євхаристія та Серце Ісуса, присутнє у Пресвятих Тайнах. Він не будував Церкву на стратегіях, а на колінах. Він знав, що без глибокого єднання із Серцем Христа вся пастирська праця стане лише активізмом.
Це слово також дуже актуальне для релігійних спільнот. Можна бути зайнятим Богом і не бути з Богом. Можна багато робити і мало любити.
Довіритися Серцю Ісуса означає:

• віддати Йому свою втому,
• свої рани в спільноті,
• своє нерозуміння,
• свої питання про майбутнє.

Серце Ісуса не обурюється нашою слабкістю. Воно схиляється над нею.
Релігійна спільнота живе серцем. Якщо серце здорове, живе все тіло. Якщо в серці виникає дистанція, холодність і порівняння, спільнота починає страждати. Довіряти себе Найсвятішому Серцю Бога – це також прохання: «Ісусе, дай мені Своє серце для моєї сестри, для мого брата». Твоє терпіння. Твою ніжність. Твоє прощення.

Якщо монахи та монахині справді живуть Серцем Ісуса, люди побачать це. Можливо, не у великих словах, але в їхньому погляді, у їхньому терпінні, у їхній мовчазній присутності з хворими, з дитиною, з людиною, яка заблукала, з жертвами війни...

Сьогоднішній світ потребує жінок і чоловіків, чиї серця вкорінені в Серці Христа. У світі неспокою нам потрібні серця, сповнені миру. У світі ран нам потрібні ніжні серця. У світі розділення нам потрібні серця, здатні до єдності.

Особливого значення така зустріч набуває в контексті тривалих випробувань, яких зазнає Україна. Саме тому учасники асамблеї прагнуть не лише обговорити актуальні проблеми, а й шукати джерела духовної стійкості, здатності до відповідального проводу та взаємної підтримки між спільнотами.

Програма асамблеї поєднує духовну та інтелектуальну складові: спільна молитва, біблійні роздуми, тематичні доповіді, праця в групах та спільне напрацювання практичних рішень для сучасних викликів богопосвяченого життя в умовах війни. Учасники слухатимуть доповідей, присвячених духовно-психологічній стійкості, межам навантаження, культурі відновлення та синодальному стилю духовного лідерства. Значну частину програми становитиме праця в групах, що надасть змогу не лише обмінятися досвідом, а й разом виробити конкретні напрямки подальшої співпраці та підтримки чернечих спільнот.

Організатори наголошують, що мета асамблеї — поглиблення єдності між спільнотами богопосвяченого життя, зміцнення духовного проводу в час суспільної нестабільності та пошук шляхів відповідального служіння людям, які переживають травму війни.

Учасники сподіваються, що такі спільні зустрічі прислужаться зміцненню взаємної співпраці між УГКЦ та РКЦ в Україні; допоможуть сформувати спільне бачення духовного лідерства в кризових умовах; стануть підтримкою для настоятелів і відповідальних осіб у питаннях психологічної та духовної витривалості; допоможуть у напрацюванні практичних ініціатив для підтримки чернечих спільнот і людей, яким вони служать.

Джерело: CREDO

Автор : Віта Якубовська

---