Новини

Назад

Вища духовна семінарія Львівської Архідієцезії: Історія, хроніка та сьогодення.

: 1677 2021-03-18 20:55:37

Дана стаття, присвячена історії Вищої духовної семінарії у Львові, не є хронікою, яка день за днем представляє діяльність Семінарії. Кожна спільнота семінарії має свій ритм життя. Коротко цей ритм можна охарактеризувати як час формації: людської, інтелектуальної та духовної. Цей ритм в історії Львівської семінарії неодноразово порушувався поворотами історії.

Духовна семінарія була створена на підставі декрету Cum adolescentium aetas Тридентського собору (1543 - 1563) від 15 липня 1563 р.

У Львівській Архідієцезії до створення семінарії існували різні фундації, метою яких було не стільки навчання, скільки виховання кандидатів у священики. У Львові філософські та богословські знання семінаристи здобували у Єзуїтському колегіумі.

За словами о. проф. Станіслава Шурека, ми можемо перерахувати такі фундації, які займалися підготовкою до священства. Протягом багатьох років це були, зокрема: Семінарія Кислицького, Семінарія Кросновського, Кафедральна семінарія, Семінарія у Бережанах; Вижицька семінарія; Єзуїтська семінарія у Львові; Городенківська семінарія.

Намагаючись встановити дату, коли починається історія Львівської семінарії, необхідно згадати 3 березня 1701 р. тоді архієпископ Костянтин Зелінський (1700-1709 рр.) вперше поставив Капітулі питання про створення семінарії. Справа була зовсім непростою, оскільки у 1703 р. митрополит повинен був повторити своє прохання Капітулі.

Організацією семінарії почав займатися архієпископ К. Зелінський. Після нього ініціативу перейняв архієпископ Ян Скарбек. Спочатку результати роботи були задовільними. Однак основною причиною того, що семінарія почала занепадати, було те, що не потрібно було закінчувати семінарію, щоб бути висвяченим у священики. До занепаду закладу причинився сам архієпископ Миколай Ґерард Вижицький (1737-1757), який заснував семінарію свого імені. На кінець діяльності цих двох закладів у них було загалом п’ять кліриків.

Після поділу Польщі та включення Галичини до Австрії семінарії, які були у віданні Львівської Архідієцезії у 1783 р., за рішенням уряду були включені до нової семінарії, т.зв. Генеральної. Генеральна семінарія мала навчати мирян та релігійне духовенство всіх обрядів та всіх галицьких дієцезій. Генеральна семінарія знаходилась у закритому монастирі сестер Кармеліток Взутих (пізніше "Оссолінеум" - сьогодні Бібліотека ім. Стефаника).

У 1815 році новим львівським митрополитом латинського обряду став Алойзи Анквіч (1815-1833). Саме йому вдалося відновити Львівську духовну семінарію. Новим місцем для семінарії стали будинки колишнього монастиря Кармеліток Босих (монастир був закритий австрійським урядом у 1782 р.). Спочатку Духовна семінарія зайняла монастирські будинки, а з часом і кармелітанський костел. Колишні монастирські будівлі пізніше були розбудовані.

З 1840 року в Архідієцезії також була Мала духовна семінарія, заснована архієпископом Францішеком Піштеком (1836-1846). Цей заклад підпорядковувався Вищій духовній семінарії. Мала семінарія діяла до 1939 року.

"Золотим періодом" семінарії у Львові можна назвати часи пастирського правління св. Йосифа Більчевського, львівського митрополита у 1901-1923 рр. Він звернувся до австрійської влади не лише з проханням збільшити кількість прийнятих семінаристів (з 90 місць до 140; у 1914 р. семінарія налічувала 134 семінаристи), але також розпочав розбудову семінарських будівель, яка була завершена після смерті митрополита. Ця частина семінарії мала назву "Семінарія архієпископа Більчевського".

Клірики здобували богословські знання як студенти університету у Львові. Сама семінарія відповідала за душпастирську та духовну формацію. Варто зазначити, що Львівська семінарія (серед тодішніх польських метрополій) згадується в літературі як перша, що заснувала посаду духовного отця. Першим отцем був призначений 1 листопада 1817 р. отець Фелікс Себастиянський. Він виконував свою функцію протягом п’ятнадцяти років до 6 жовтня 1832 року.

Серед важливих постатей - випускників, пов’язаних із семінарією, слід назвати таких: архієпископ Болеслав Твардовський, митрополит львівський (*1864 + 1944); кардинал Адам Стефан Сапега, митрополит краківський (*1867 +1951; висвятив на священика Кароля Войтилу); архієпископ Євгеніуш Базяк, митрополит львівський, а з 1951 р. митрополит львівський та адміністратор Краківської архидієцезії (*1890 + 1962; висвятив на єпископа о. Кароля Войтилу); єпископ Ян Ольшанський, кам`янець-подільський ординарій (*1919 +2003); архієпископ Ігнацій Токарчук, перемишльський митрополит (*1918 + 2012); о. Войцех Ольшовський, в`язень таборів у Казахстані, єпископ, призначений для УРСР (*1916 + 1972).

Друга світова війна була дуже важким періодом в історії семінарії. Перша радянська окупація (1939-1941) позбавила семінарію її будівель. Клірики жили в плебаніях та монастирях міста Львова. Під час німецької окупації (1941-1944) можливості семінарії були дуже обмежені. Повернення "совєтів" - це повторна конфіскація будівель. У важких умовах семінарія продовжувала процес навчання семінаристів у будівлях Малої духовної семінарії. Незважаючи на такі важкі часи та невизначеність завтрашнього дня, у період з вересня 1939 року по вересень 1945 року 77 вихованці Львівської семінарії були висвячені на священиків.

На особливу увагу з цього періоду заслуговують ректор та проректор семінарії. Перший з них - це о. проф. Станіслав Франкль. Під час німецької окупації він був заарештований гестапо 27 січня 1942 р. 15 квітня 1942 р. його звільнила Армія Крайова з в`язниці на вул. Замарстинівській. О. Франкль переховувався у монастирі отців реформатів у Львові. Помер 26 червня 1944 року в тому ж монастирі. Заповіт о. Франкля був захований за іконою Матері Божої Неустанної Помочі у каплиці семінарії.

Через арешт ректора семінарією почав опікуватися його заступник о. д-р Станіслав Бізунь. Фактично він виконував обов`язки ректора. У січні 1945 р. був заарештований НКВС і ув`язнений у тюрмі на вул. Лонцького. Після втручання архієпископа Євгеніуша Базяка його звільнили з в’язниці, і він виїхав до Польщі.

21 вересня 1945 р. відбулися останні священичі свячення семінаристів семінарії на вул. Чарнецького (сьогоднішня Винниченка). Історія Духовної семінарії по вул. Чарнецького остаточно закінчується в неділю, 13 жовтня 1945 р. Клірики та їхні настоятелі залишили Львів, перетнувши новий кордон Польщі.

Тижнева поїздка поїздом привела їх до монастиря отців Бернардинів у Кальварії-Зебжидовській. 20 жовтня 1945 року семінаристи зі своїм настоятелями та професорами переступили поріг гостинного монастиря отців Бернардинів. П’ять років тут діяла Львівська духовна семінарія. Останні священичі свячення львівських семінаристів у цьому місці відбулися 25 червня 1950 р. Висвячено чотирьох дияконів. Серед випускників "кальварського" періоду Львівської семінарії слід назвати таких: єпископа Вацлава Свєжавського, Ординарія Сандомирської дієцезії (+2017) та кардинала Мар`яна Яворського, львівського митрополита (+2020).

Історія Львівської духовної семінарії в Кальварії- Зебжидовській тривала до 25 вересня 1950 року. У Хроніці Кальварського монастиря 1939-1955 рр. ми знаходимо такі відомості про Львівську духовну семінарію в Кальварії-Зебжидовській. На думку літописця, провінціал о. Болеслав Шепеляк дав на вибір два місця. Він запропонував монастирі в Лежайську та Кальварії-Зебжидовській. Архієпископ Є. Базяк обрав Кальварийський монастир. Вигнанців зі Львова прийняв у кальварийських стінах о. Бенігни Коморнік. Для cемінарії була відокремлена частина монастиря. Семінарія утримувалася самостійно, дбаючи не лише про запаси їжі, а й про інші речі, необхідні для повсякденного життя (с. 48–49). Спочатку інтелектуальне формування здійснювалось окремо. Тобто в кальварийських стінах діяли Монастирська семінарія та Львівська семінарія. Обидві семінарії мали свій персонал. На початку 1946/1947 навчального року навчання було об’єднане. Причиною стала мала кількість монастирських кліриків (лише п’ять осіб). Викладачі-ченці були переведені в інші монастирі. Персонал семінарії становили професори Львівської семінарії - колишні викладачі теологічного факультету Університету Яна Казимира у Львові (с. 54).

У 1949 році з’явилися перші сигнали про можливу ліквідацію Львівської семінарії. Літописець описав це так: Свячення - цього року пресвітерські прийняв лише один наш диякон - Стефан Жвірек. Це сталося 26 червня 1949 року в Кракові. Він закінчував навчання у Львівській семінарії, яка все ще знаходилася в Кальварийському монастирі, хоча над нею вже почали збиратися хмари, і її доля, здавалося, була визначена владою Польської Народної Республіки, яка відмовилася від Львова та не могла погодитися з тим, що досі існує якась львівська установа, яка підтримує тамтешні традиції (с. 73).

Через рік літописець описав ліквідацію семінарії. Це було через тиждень після початку навчання. На думку істориків, це був напад на рештки прикордонної дієцезії. Усі пережили це рішення влади з великим жалем. Професори роз`їхалися в інші академічні центри. Залишився лише о. проф. Станіслав Шурек.

Літописець підсумував ці болісні події так: Ось так закрилася ще одна яскрава сторінка, яка пов’язувала поважну установу з Кальварийським монастирем (с. 82). У підсумку 1950 року ми можемо знайти ще один коментар: Оцінюючи цілий рік, треба сказати, що ми були зворушені Божим випробуванням [...], нам довелося дивитися на ліквідацію Львівської семінарії (с. 86). Хроніка також містить відомості про ченців, які на той час працювали в Кальварії-Зебжидовській. O. Фердинанд Козак, провінціальний секретар та викладач догматики, так описав день прощання львів’ян із Кальварією-Зебжидовською: Було багато жалю серед львівських професорів, за свідченнями провінціала о. Б. Шепеляка, присутнього на їхній прощальній вечері. Ще більше проблем було із влаштуванням семінаристів у різні дієцезіяальні семінарії, оскільки кожен ординарій хотів брати лише останній курс, щоб за кілька місяців мати духовенство, готове до праці (с. 160).

У «Хроніці» ми також можемо знайти інші думки щодо Львівської семінарії в Кальварії-Зебжидовській. На думку о. Леонціяна Цироніка, розміщення семінарії в Кальварії-Зебжидовській було «короткозорістю». За його словами, семінарія мала бути розташована дальше на захід, наприклад, у Вроцлаві. Чому обрали Кальварію? Бо, як зазначив о. Леонціян, розраховували на швидке повернення до

Львова (с. 171-172). Сумнівним, однак, здається твердження, що семінарія у Вроцлаві вижила б.
Решта семінаристів були переведені до семінарій у Кракові (3), Ченстохові (11), Любліні (7), Тарнові (7) та Перемишлі (7).

Ліквідація семінарії, яка не вдалася комуністам у Львові в 1945 р., вдалася комуністам у Польщі в 1950 р. Львівська Архідієцезії залишилася без семінарії. Переважна більшість території Львівської Митрополії (тобто Львівська Архідієцезія, уся Луцької дієцезія, частина Перемишльської дієцезії) та частина Ясської дієцезії (Чернівецька область) залишились у складі Радянського Союзу. Діяло небагато церков зі священиками, які вирішили залишитися в Радянському Союзі. З часом почали прибувати перші, хоч і не чисельні, священики з Латвії та Литви. Хоча це була дуже важлива допомога, вона була недостатньою з огляду на потреби.

Незважаючи на відсутність семінарії у Львові та по всій радянській Україні, Бог кликав молодих людей служити йому. Однак з 1945 р. не було можливості офіційно вивчати богослов`я та готуватися до священства.

З цього періоду походять священики, які таємно готувались до священства. З-поміж них слід згадати, зокрема, о. проф. Генріка Мосінга (+1999; таємно висвяченого Польщі в 1961 році Слугою Божим кардиналом Стефаном Вишинським у Лясках поблизу Варшави), о. Броніслава Барановського (таємно висвяченого у 1979 р. у Любачеві єпископом Мар`яном Реховичем) чи також
о. Леона Малого, з 2002 року єпископа-помічника у Львові (висвяченого у Львові в квартирі о. Генріка Мосінга таємним єпископом Яном Ценьським із Золочева).

Друга група священиків радянського періоду - це священики, яким вдалося отримати дозвіл радянської влади та вивчати теологію в семінарії в Ризі, Латвія, яка була доступна для кандидатів із республік Радянського Союзу. Першим кандидатом від Львівської Архідієцезії, прийнятим до Ризької семінарії, був о. Маркіян Трофим`як (висвячений на священика у Ризі в 1974 р.; львівський єпископ-помічник у 1991-1998 рр., єпископ Луцької дієцезії у 1988-2012 рр.).

Як уже згадувалося, Апостольська адміністрація в Любачеві з вересня 1950 року не мала власної cемінарії. Такий стан речей тривав до початку 1980-х. Єпископ Мар`ян Рехович (+1983), апостольський адміністратор у Любачеві, заснував у 1983 році Колегію для кліриків. Однак йому не було дано натішитися відродженою ним установою. Перед початком навчального року відбувся похорон апостольського адміністратора.

Ініціативу підтримав капітулярний вікарій о. Станіслав Цали (+2013), а потім апостольський адміністратор, єпископ проф. Мар`ян Яворський. Любачівська семінарія в Любліні готувала семінаристів до роботи в Любачівській апостольській адміністрації. Клірики навчалися в Люблінському Католицькому Університеті.

До 1990 року кандидати на священство від УРСР навчались у Ризькій семінарії. Рухи за незалежність, що розпочалися в Радянському Союзі, змусили молодших семінаристів вирішити, де навчатися. Більшість з них у 1990/1991 навчальному році розпочали навчання у семінарії Любачівської адміністрації у Любліні.

Два кандидати з Риги переїхали до семінарії в Перемишлі. Причиною було те, що вони походили з тієї частини Перемишльської дієцезії, яка знаходилась у межах Радянського Союзу. З часом навчання в Перемишлі розпочали ще два кандидати від "іноземної" частини Перемишльської дієцезії.

Початок 1991 року приніс зміни в Любачівську апостольську адміністрацію. Святіший Отець Йоан Павло ІІ призначив апостольського адміністратора, єпископа Мар`яна Яворського з Любачева, архієпископом та митрополитом у Львові. З поверненням єпископа до Львова постало питання про освіту майбутніх священиків. З 1991 року кандидати на священство були направлені до Люблінської семінарії.

Після змін в організації Церкви в Польщі в 1992 році Люблінська семінарія перейшла до нової дієцезії - Замойсько-Любачівської. Таким чином, на священиків навчалися спільно клірики із Замойсько-Любачівської дієцезії та Львівської Архідієцезії. Один із курсів був переведений до Вроцлава, де клірики закінчували навчання на Папському богословському факультеті. Клірики, які навчались у Вроцлаві, у 2000 році, отримавши ступінь магістра, повернулися до Архідієцезії та розпочали душпастирську практику в парафіях (Львівську семінарію вони відвідували у рамках днів зосередження, реколекцій та факультативних лекцій).

Відродження ієрархії у Львівській Архідієцезії відбулося в 1991 р. Відродження Семінарії мало місце лише через п’ять років. На жаль, це сталося не в історичних будівлях у центрі Львова, а у Брюховичах поблизу Львова. Для цього були придбані зруйновані будівлі разом із територією після санаторію "Електрон". 1996/1997 рік був першим навчальним роком відновленої семінарії. Перша інавгурація навчального року відбулася 12 грудня 1996 року.

Пастирсько-духовна формація.

Її мета - привести кандидата до священства, до належного рівня підготовки, до пасторського служіння. Духовна формація - це вступ семінариста до традиції духовності дієцезіального священика. Поступове досягнення першої та другої формації виражається через послідовні етапи шляху до священства: облечини, лекторат, аколіт, адміссіо, дияконат. Кульмінацією душпастирської та духовної формації є прийняття священичого сану.

Незважаючи на багаторічну традицію Львівської семінарії, протягом перших років у відродженому закладі було все нове. Наступні покоління наново почали створювати традиції семінарії Львівської Архідієцезії.

Перший навчальний рік - 1996/1997 - розпочали 12 студентів як так званий пропедевтичний (нульовий) курс. Умови проживання були дуже важкими. Клірики та робітники зайняли одну з будівель (сьогоднішній будинок Дому Милосердя). Повільно наростала атмосфера pupilla oculi episcopi.

Наступний рік (1997/1998) розпочався в оновленій будівлі (сьогоднішній Дім паломника). Окрім житлових кімнат у будівлі знаходилася каплиця, лекційні зали, помешкання для вихователів, помешкання та каплиця для сестер Йосифіток, кухня з їдальнею та бібліотека. У цій будівлі семінарійна спільнота функціонувала два роки.

З 1998/1999 рр. навчання на священика у Львівській семінарії розпочали студенти з Луцької дієцезії.

У 1999/2000 навчальному році до семінарійної спільноти дієцезіальних кліриків приєднались клірики з Товариства Католицького Апостольства (Паллотини). На початку навчального року клірики мешкали у відремонтованій будівлі (сьогодні Алюмнат). В іншому оновленому будинку було відкрито їдальню та лекційний зал, тоді як кіно-театральний зал переобладнали під каплицю

Важливою подією були перші облечини, тобто одягання духовного вбрання. 8 грудня 1999 р. у Львівському кафедральному соборі відбулися перші облечини відновленої Львівської духовної семінарії. Завдяки цьому зовнішньому знаку, особливо під час церковних церемоній, Семінарія стала видимою зовні. До цього часу кліриків, які навчались у Польщі, рідко бачили у дієцезії. З цього дня семінарійні асисти стали звичним явищем.

У 2000/2001 навчальному році вихованцям вперше уділено послуги аколітату. У наступному навчальному році ті самі семінаристи (п’ятого курсу) підготувались до свячення дияконату. Це були перші свячення семінаристів, навчання яких відбувалося у Львові-Брюховичах. Висвячення відбулось у травні 2002 р. у парафіяльних костелах: у Збаражі, Рудках, Сусідовичах, Липниках. Цей звичай практикується щороку - дияконські свячення відбуваються у парафіяльних костелах. Єдиним винятком був 2020 рік (через пандемію висвячення відбулося в каплиці семінарії).

У 2002/2003 навчальному році до грона студентів Вищої духовної семінарії долучилися четверо братів з Чину Отців Василіян. Вони розпочали навчання у Варшаві, а за рішенням своїх настоятелів продовжили освіту у Львові-Брюховичах.

2002/2003 навчальний рік став першим роком, коли семінарія мала семінаристів усіх курсів: пропедевтичного (нульового) курсу, першого та другого курсів філософії та чотирьох курсів теології.

Навчальний рік закінчився висвяченням перших вихованців. 14 червня 2003 року п’ятеро випускників Вищої духовної семінарії у Львові-Брюховичах були висвячені у священики у львівській катедрі.

У жовтні 2006 року було освячено нову дидактичну будівлю. Семінарія збагатилася новими лекційними залами та новими приміщеннями для бібліотеки. З часом будівля стала резиденцією Богословського інституту.

До 2021 року стіни Львівської семінарії покинули 51 священик для Львівської Архідієцезії, 4 - для Луцької дієцезії, 1 - для Харківсько-Запорізької дієцезії, 1 - для Мукачівської дієцезії на Закарпатті, 6 - для Товариства Католицького Апостольства , 4 - для Чину оо. Василіян.

Інтелектуальна формація

Окрім пастирської та духовної формації, дуже важливу роль відіграє інтелектуальна формація. Для досягнення цієї мети потрібні належним чином підготовлені викладачі. Через дефіцит місцевого духовенства до співпраці були запрошені викладачі з інших наукових центрів. Протягом багатьох років це були викладачі з: Папської Теологічної Академії (згодом перейменованої у Папський Університет Йоана Павла ІІ у Кракові), Люблінського Католицького Університету, Вищої духовної семінарії у Перемишлі, Вищої духовної семінарії у Городку Подільському та викладачі з інших дієцезій.

Серед викладачів були представники духовенства Львівської Архідієцезії, а також миряни та ченці з території Архідієцезії.

З 2009/2010 навчального року Вища духовна семінарія у Львові-Брюховичах стала частиною створеного Богословського інституту. З часом навчання у Богословському інституті у Львові читали викладачі з інших наукових центрів Польщі (особливо з Люблінського Католицького Університету). Відтоді клірики становили курс "А", тоді як миряни та богопосвячені особи були на курсі "Б".

У 2012 році була підписана угода з Люблінським католицьким університетом, і з тих пір студенти курсу "Б" закінчують ступінь магістра богослов`я на теологічному факультеті Люблінського Католицького Університету. Подібна угода була підписана у 2018 році з Папським Університетом ім. Йоана Павла ІІ у Кракові, і студенти курсу "А" отримують дипломи магістра богослов`я з теологічного факультету Папського Університету ім. Йоана Павла ІІ. Слід зазначити, що завдяки відкритості влади теологічного факультету Папської Теологічної Академії в Кракові (пізніше Папський Університет ім. Йоана Павла ІІ ) львівські випускники вже від 2004 року отримували дипломи магістра Краківського університету.

П`ятнадцять священиків Львівської Архідієцезії, які закінчили навчання в Польщі, продовжили вищу освіту (Франція, Польща, Італія). Вісім з них здобули ступінь доктора наук, а сім - ступінь церковного ліценціяту.

Так само священики - випускники Вищої духовної семінарії у Львові-Брюховичах продовжували вищу освіту. У 2004-2021 роках для подальшого навчання було скеровано 25 священиків. З-поміж них 5 здобули ступінь доктора наук, 16 ступінь церковного ліценціята, один закінчив аспірантуру.

Наукові ступені здобували також священики, які працювали у Львівській Архідієцезії та походили з різних польських дієцезій. Подібним чином наукові ступені здобували ченці і черниці, що працюють в Архідієцезії, та миряни.

Важливі події в історії семінарії

Одним з важливих днів в історії Семінарії є 20 березня 2000 р. Цього дня семінарію було довірено св. Йосифові. Відтоді щороку 19 березня громада семінарії святкує сій день свого Покровителя.

2000/2001 навчальний рік був часом інтенсивної підготовки до візиту Йоана Павла ІІ. Візит Папи є великою нобілітацією для кожної країни, так було і з Україною. Громада семінарії брала участь у значній частині фізичних робіт, пов`язаних з підготовкою. Нагорода за труди - 26 червня 2001 року.
Того дня гостем Семінарії кілька годин був св. Йоан Павло ІІ. Після святої меси на львівському іподромі Папа прибув до семінарії, де пообідав із запрошеними гостями. Після обіду Святіший Отець пішов відпочивати. Перед від’їздом на зустріч з молоддю на Сихові Папа відвідав семінарську каплицю. Під час короткої зустрічі із семінаристами та запрошеними гостями Папа подарував для семінарської каплиці монстранцію.

Семінарія приймала у своїх стінах багатьох церковних та державних сановників. Оскільки багато років Римсько-Католицька Церква не мала приміщень у центрі міста, тож у Брюховичах відбувалося багато церковних заходів.

З-поміж цих подій ми можемо серед іншого перелічити: щорічні симпозіуми під назвою "Філософія для богословів" (з 2001 р.), Тематичні симпозіуми, організовані спочатку Вищою духовною семінарією, а потім Богословським інститутом Львівської Архідієцезії, Архідієцезіальний день молоді (з 2001 р.), Архідієцезіальний день міністранта (з 2008 р.), Реколекції для міністрантів на період зимових канікул (з 2010 р.). Сьогодні будівельний комплекс у Брюховичах називається Духовно-формаційний центром, а семінарія є частиною цього центру.

До сьогоднішнього дня також у центрі в Брюховичах проводяться священицькі конгрегації та конференції Римсько-Католицького Єпископату України, а також реколекції для єпископів. Тут також проводилися спільні конференції та реколекції єпископів обох католицьких обрядів України.
Семінарія опікується постійною формацією священиків. У листопаді 1999 року відбулись перші реколекції для священиків зі Львівської Архідієцезії. Спочатку їх проводили раз на рік (восени). З 2010 року було проведено дві серії реколекцій (зимові - в лютому, осінні - у листопаді). Протягом року проводяться формаційні зібрання для священиків (священики діляться на п’ять формаційних груп).

Семінарійні каплиці

Каплиця займає важливе місце у формації семінарії. Тут семінарист проводить близько двох годин на день на спільних молитвах.

В історії Вищої духовної семінарії були тимчасові каплиці: у будівлі, де розпочала свою діяльність семінарія, або в будинку Клірикату (каплиця побудована в 2008/2009 навчальному році).

Найдавнішою каплицею є каплиця в сучасному Домі паломника. Протягом двох років (з 1997 по 1999 рік) це була єдина каплиця семінаристів. У наступні роки вона використовувалася для пропедевтичного курсу, і протягом кількох років каплицю використовували семінаристи з Товариства Католицького Апостольства. Сьогодні вона використовується для гостей Дому паломника.

У 1999/2000 навчальному році була відкрита нова каплиця (у четвертому корпусі). Початок навчального року припав на 27 вересня 1999 р. Напередодні у новій каплиці була вивішена ікона Матері Божої Неустанної Помочі, яка повернулася з повоєнних мандрів. Цю ікону для семінарії у Львові привіз у 1900 році архієпископ Юзеф Вебер (+1918). Ікона була вивішена у внутрішній каплиці по вул. Чарнецького. Після 1945 року ікона разом з кліриками та вихователями була перевезена до семінарії в Кальварії-Зебжидовській. Після розпуску семінарії вона разом із львівськими семінаристами потрапила до Краківської семінарії (спочатку по вул. Підзамче, а потім до будівлі по вул. Липневого маніфесту). З Кракова після номінації єпископа о. проф. Мар`яна Яворського ікона потрапила до Любачева, а потім до каплиці семінарії в Любліні. Через багато років ікона повернулася до Львівської семінарії.

У жовтні 1999 року до семінарської каплиці після воєнного заслання повернулась ще одна ікона, яка історично належала колишній Вищій духовній семінарії у Львові. Це була ікона Бл. Якова Стрепи (акварель, намальована у Львові під час війни Марією Покізяк).

У 2012 році семінарійна каплиця була перейменована в академічну каплицю спочатку блаженного, а потім святого Йоана Павла II. Натомість після розбудови семінарійного будинку (Клірикату) клірики отримали нову каплицю св. Йосифа. Також в Клірикаті є менша каплиця, якою користуються студенти нульового року.

З 2016 року одну з будівель переобладнали під Дім милосердя св. Зиґмунда Ґораздовського. У будівлі розташували людей похилого віку із Львівської Архідієцезії (миряни та духовенство). У Домі милосердя люди з пансіонату мають свою каплицю. Сестри Йосифітки, які опікуються Домом, також мають власну каплицю.

Участь у житті Вселенської Церкви

Формація для священства в семінарії дієцезії також є формацією для Вселенської Церкви. Семінарист повинен зрозуміти, що він буде служити в певній дієцезії, яку він обрав, але завдяки своїй службі він буде служити всій Церкві. Знайомство з Церквою відбувається не лише в теоретичній формі, через лекції, а й через практичне пізнання Вселенської Церкви.

Першою поїздкою за межі України стала поїздка на канонізацію пов`язаного зі Львовом св. Яна з Дуклі. Канонізація відбулася в Польщі, в Кросно, 10 червня 1997 р. Ця подія мала подвійне значення. По-перше, участь у святій месі, яку відслужив Йоан Павло ІІ, та канонізація святого покровителя міста Львова. По-друге, у Кросно під час папського паломництва зустрілися усі львівські семінаристи, які навчаються у Любліні, Вроцлаві та Львові-Брюховичах.

11 червня 1999 р. клірики та їх настоятелі вирушили до Польщі, до Сандомира, щоб взяти участь у святій месі, яку відслужив 12 червня Йоан Павло ІІ.

У квітні 2000 року в рамках великопісних реколекцій семінаристи відбули реколекції в ході поїздки. Маршрут включав Ченстохову, Краків, Вадовіце та Кальварію-Зебжидовську. Особливим моментом була свята меса, яку відправив у Кальварійській базиліці архієпископ Мар`ян Яворський. Після святої меси кальварійським провідником став сам отець архієпископ. Клірики ознайомилися з місцем за клаузурою, де у 1945-1950 роках діяла Львівська духовна семінарія. Разом з отцем архієпископом молилися в каплиці св. Анни, де похований о. проф. Станіслав Шурек - професор Львівського університету Яна Казимира та Львівської духовної семінарії, який після розпуску семінарії в 1950 році залишався у Кальварійському монастирі до своєї смерті.

Ще одне закордонне паломництво відбулося на зламі травня та червня 2000 р. З нагоди святкування ювілейного року семінаристи взяли участь у дієцезіальному паломництві до Риму. 30 травня вони були присутні на аудієнції у Папи Римського Йоана Павла ІІ.

Канонізація львівських священиків: архієпископа Юзеф Більчевського та о. Зиґмунда Ґораздовського стала черговим приводом для паломництва до Риму.

23 жовтня 2005 р. під керівництвом Папи Римського Бенедикта XVI було проведено обряд канонізації.

Ще однією можливістю взяти участь у житті Вселенської Церкви було паломництво до Риму в 2007 році з нагоди єпископських свячень о. Мечислава Мокшицького - львівського архієпископа-коад`ютора.

У 2012 році семінаристи здійснили чергове паломництво. Метою стала семінарія та собор у Трірі. Семінарія у Меці, Франція, та семінарія у Люксембурзі.

2016 рік став роком святкування 20-ї річниці семінарії. У травні, знову в історії семінарії, клірики пішли слідами своїх попередників до Кальварії-Зебжидовської. Це також була нагода відвідати санктуарій у Кракові-Лагевніках з нагоди Року Милосердя. У 2016 році була ще одна нагода поїхати до Польщі на всесвітню зустріч молоді з Папою Франциском, яка відбулась у Кракові. Перед зустріччю в Кракові клірики провели тиждень у Торунській дієцезії.

У вересні 2016 року клірики зі своїми настоятелями відвідали парафії на Буковині та провели один день у сусідній Румунії. Вони, зокрема, побували у парафії в Качицях. Ця поїздка полягала не лише у знайомстві з Вселенською Церквою, а й у знайомстві з історією - до 1925 року ці території належали Львівській Архідієцезії (Генеральний вікаріат Буковини).

У вересні 2017 року клірики взяли участь в українському паломництві до Фатіми з нагоди 100-ї річниці Фатімських об`явлень. Були присутні не лише семінаристи зі Львівської семінарії, а й інших семінарій з України. Під час паломництва Україна була довірена Богоматері. Окрім Фатіми, паломницький шлях включав, серед іншого: Верону, Ніццу, Барселону, Марсель, Падую.

У березні 2019 року Семінарія св. Йосифа у Львові брала участь у церемоніях у санктуарії в Гнівані (Вінницька область). Роком раніше єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам`янець-Подільської дієцезії, оголосив перший на території України санктуарій св. Йосифа.

З 2013 року регулярно проводяться щорічні зустрічі семінаристів усіх семінарій з українських дієцезій. Перша така зустріч з нагоди Року віри відбулась у санктуарії в Бердичеві. Спочатку це були одноденні зустрічі (з вівторка по середу), а наступні засідання вже проводились з п’ятниці по неділю. Наступними місцями зустрічей були: Летичів (2014), Львів (2015, 2018, 2021), Ворзель (2016, 2019), Вінниця (2017). У 2020 році зустріч не відбулася через пандемію.

Душпастирська практика, що проводиться в різних дієцезіях за кордоном, також сприяє пізнанню Вселенської Церкви. Польськими дієцезіями, які прийняли семінаристів на душпастирську практику, є: Бельсько-Живецька, Пельплінська, Ряшівська, Сандомирська, Замойсько-Любачівська.

Окрім стажування за кордоном, семінаристи беруть участь у житті Архідієцезії. Клірики відвідують релігійні церемонії та реколекції різного типу. Вони беруть участь у дієцезіальних паломництвах (Більшівці, Кальварія-Пацлавська), але також мають власне духовне паломництво до Санктуарію Цариці Миру в Івано Франковому (на початку навчального року). Семінаристів та вихователів можна зустріти у різних парафіях дієцезій.

Вітальні листи до Вищої духовної семінарії у Львові-Брюховичах

Майже через рік після відновлення семінарії у Львові семінарійна спільнота отримала папське благословення:

З серця уділяю свого Апостольського Благословення Вищій митрополичій семінарії у Львові, щоб вона могла становити спільноту учнів Христа та готувати їх до проголошення Євангелія в дусі Божої любові. Нехай Божественне Милосердя змусить Професорів своїм вірним свідченням про Христа утвердити семінаристів своїм прикладом, і ті, сповнені святого запалу, йшли до Христа згідно з вченнями і натхненням Святого Духа.

Нехай Бог щедро дарує Свою благодать Вихователям, Професорам та усім Працівникам семінарії у служінні Церкві, і нехай пробудить для них щиру вдячність у Семінаристів. Нехай усі, за словами святого Ігнатія Антіохійського, підпорядковуються єпископу та один одному, як Ісус Христос був підпорядкований Отцю, а апостоли - Христу, Отцю і Святому Духу, щоб єдність могла бути як духовною, так і зовнішньою.

Ватикан, 16 жовтня 1997 р. Іван Павло ІІ

З нагоди 10-ї річниці Семінарії від імені Святішого Отця, Бенедикта XVI до рук о. кард. М. Яворського надіслав свої побажання архієпископ Леонардо Сандрі.
У листі йдеться:

Під час нещодавнього паломництва до Польщі Святіший Отець сказав: Улюблені кандидати до священства! На своєму шляху та у своєму майбутньому священичому служінні під керівництвом Марії вчіться Ісуса! Вдивляйтеся в Нього, дозвольте Йому сформувати Вас, щоб одного разу Ви могли показати Його своїм щедрим служінням усім, хто прийде до Вас. Коли ви берете в руки Євхаристійне Тіло Ісуса, щоб нагодувати ним народ Божий, і коли ви берете на себе відповідальність за ту частину Містичного Тіла Ісуса, яка вам буде довірена, пам’ятайте про те захоплення і поклоніння, яке характеризувало віру Марії. Подібно до того, як вона у своїй відповідальній материнській любові до Ісуса зберегла захоплену дівочу любов, так і коли ви стаєте на коліна в літургійну хвилину перемінення, зберігайте здатність дивуватися і поклонятися. Умійте розпізнавати в довіреному вам Божому народі знаки присутності Христа. Будьте уважні та чуйні до тих слідів святості, які Бог покаже вам серед вірних. Не бійтеся відповідальності та несподіванок майбутнього! Не бійтеся, що у вас закінчаться слова, що ви зустрінете неприйняття! Світу і Церкві потрібні священики, святі священики! (Ченстохова, 26 травня 2006 р.).

Сьогодні я звертаюся з цими словами також до семінаристів у Львові, випрошуючи для них та для тих, хто відповідає за їх підготовку, світла для сили Святого Духа.

Ad multos annos!!!

2021 рік у Львівській Архідієцезії - це час багатьох ювілеїв. Зокрема:
- 630 років єпископського посвячення бл. Якова Стрепи;
- 120 років єпископського освячення св. Юзеф Більчевського;
- 30 років відновлення Святішим Отцем Йоаном Павлом II
церковних структур Католицької Церкви4
- 20 років папського паломництва до Києва та Львова.

Серед цих ювілеїв також є ювілей відновлення діяльності Вищої духовної семінарії Львівської Архідієцезії (25 років).

о. Яцек Валігура



Назад