21 січня у конкафедральному соборі Божого Тіла та Санктуарії Матері Божої Переможниці, покровительки Варшавсько-Празької дієцезії завершився дієцезіальний етап беатифікації священника з Товариства Католицького Апостольства о. Станіслава Шульмінського SAC. Цей майбутній блаженний більшу частину свого життя був пов’язаний з Україною, адже народився в Одесі, проживав у Кам’янці-Подільському, навчався у Житомирі, а служив священником у Луцьку та Дубно.
Урочисту останню сесію очолив правлячий єпископ Варшавсько-Празької дієцезії Ромуальд Камінський за участі численних отців паллотинів та запрошених гостей. З України приїхав настоятель делегатури Матері Божої Фатімської о. В’ячеслав Гриневич SAC. Після заклику до Духа Святого та складення присяги всіх залучених осіб у беатифікаційному процесі до слова був запрошений настоятель Варшавської провінції Христа Царя Товариства Католицького Апостольства о. Вальдемар Павлік SAС.
Він розпочав з уривка апостольського листа св. Йоана Павла ІІ Tertio Millennio Adveniente з 1994 р.: «У нашому столітті повернулися мученики. І це часто невідомі мученики, як би «невідомі воїни» великої Божої справи. Якщо можливо, не варто забувати про їхні свідчення в Церкві. Як пропонує Консисторія, помісні Церкви мають зробити все можливе для збереження пам’яті тих, хто зазнав мученицької смерті, збираючи необхідну документацію. Це, безсумнівно, матиме екуменічний характер і значення. Чи не найпереконливішим є цей екуменізм святих і мучеників. Communio sanctorum говорить голосніше, ніж розбіжності». Як зазначив отець справою Божого Провидіння є те, що дієцезіальний процес Станіслава Шульмінського завершується під час Тижня молитов про єдність християн, адже він може стати ідеальним екуменічним покровителем.
Дитячі, підліткові, семінарійні та перші роки священства провів в Одесі, Кам’янці-Подільському, Житомирі, Луцьку, де жив не тільки на пограниччі багатьох культур, але і релігій. Справі єдності християн він присвятив усе своє життя і за це жертвував свої страждання та смерть. Адже ще з навчання у Любліні захопився ідеєю поєднання християн Заходу та Сходу і навернення Росії згідно Фатімської обітниці. Маючи змогу після нападу Німеччини на СРСР разом з іншими полоненими поляками вийти на волю, добровільно залишився у таборі в Ухті, щоб продовжити служити іншим засудженим. Там 27 листопада 1941 р. перейшов до дому Отця внаслідок фізичного виснаження, суворих кліматичних умов та завданих побоїв.
Пам’ять про життя, святість та мучеництво в’язня комуністичних таборів десятиліттями зберігалася серед однокурсників та учнів Слуги Божого. У 1991-1992 і 2020-2021 були оголошені Роки Станіслава Шульмінського, а на стіні семінарії в Олтажеві знаходиться пам’ятна дошка на честь її випускника та духовного отця, який виховав багатьох священників паллотинів. У 80-річницю мученицької смерті 27-28 листопада 2021 відбувся науковий симпозіум «Шульмінський – любов сильніша за смерть», у якому взяли участь також науковці з України.
Після офіційної частини відбулася вечірня на честь спомину засновника Товариства Католицького Апостольства св. Вікентія Паллотті, 60-річницю канонізації якого відзначали напередодні. У проповіді Його Преосвященство Ромуальд Камінський наголосив на покорі Станіслава Шульмінського. У його житті бачимо, що у найважчих ситуаціях завдяки тиші, смиренню та відкладенню власного «Я» отець Шульмінський приймав Божу волю. Через це можемо бути впевнені, що завдяки цьому його праця та життя буде приносити плоди не короткий час, а до кінця.
Тепер документи беатифікаційного процесу будуть переслані до Дикастерії у справах святих, яка має дослідити життя кандидата. У випадку якщо Папа визнає, що він був вбитий з ненависті до віри, це відкриє шлях до його прослави, як ще одного блаженного української землі. Нехай же заступництво мученика Станіслава Шульмінського SAC випросить нам мир і поєднання між народами та Церквами, щоб наступило одне «стадо та один Пастир» (Йн. 10, 16).
Олександр Бучковський
Фото: Diecezja Warszawsko-Praska
Джерело: rkc.org.ua