Прибираємо, робимо покупки, усе плануємо до дрібниць – хочемо, щоб ті, яких любимо, мали радісні свята і виняткові. Робимо постанови на адвент чи просто добрі вчинки – хочемо для Того, кого очікуємо щось зробити.
Хочемо Ісусові дати щось від себе. Можливо тому хтось не їсть солодощів, рідше дивиться телевізор, частіше приходить до храму. Це все важливе, але не найважливіше. Є дари, на які Ісус очікує найбільше, а до яких ми самі не хочемо признатись. Дари, яких соромимось. Кожен з нас має щось, що хотів би глибоко сховати – перед людьми, собою, а, навіть, перед Господом.
Вистава, яку приготували наші парафіяни і яку ми мали змогу побачити в неділю після Святої Меси, – це розповідь про сучасну людину і саме про такі незвичайні дари. Історія родини, в якій кожен переживає свої труднощі і непорозуміння. Але незвичайний сон, розповідь Ягідки, пригадує про те, що Господь Ісус хоче взяти на себе наші слабкості, помилки і гріхи. Бог став людиною, щоб досвідчити того, що людське. Принизив себе, щоб нас піднести з наших падінь. І в цей святковий час, який наближається, можемо і ми стати перед Господом, щоб віддати те, що нам найбільш не вдалося. І якщо такі «дари» складемо перед Богом, перемінять наше життя.
с. Ірина Губар
Джерело: rkc.cv.ua
© Copyright © 1991-2026 Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв дозволяється за умови посилання rkc.lviv.ua (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www. rkc.lviv.ua. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані матеріали.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію.
