Новини

Назад

Святиня над Стрипою - одна з перших римсько-католицьких парафій Львівської Архідієцезії

: 358 2014-08-19 00:00:00

Історичне минуле Бучаччини прикрите порохом часу і таїть в собі багато суперечливих моментів. Одним з перших, а відтак і найголовнішим питанням, що турбує багато істориків і жителів міста є остаточна дата заснування Бучача. Офіційною датою заснування міста вважається рік 1260, коли вперше згадується родина Бучацьких гербу Абданк, котрі „героїчно обороняли Русь і Поділля від монголо-татарської навали”.

А першою письмовою згадкою про місто Бучач є грамота з 1379 року, якою Михайло Абданк „з натхнення Божого, побудував новий костел Успіння Пресвятої Богородиці і виділив кошти на його утримання для більшої слави Божої”, даючи цим початок одній з перших римсько-католицьких парафій Львівської Архідієцезії та споруджуючи першу християнську святиню в місті над Стрипою. В цьому ж документі згадується про вже існуючий дерев’яний замок: „гніздо роду Бучацьких гербу Абданк”, який був пристановищем та запорукою розквіту міста.

 

Перший костел в Бучачі був дерев’яний, пізніше побудували кам’яний в готичному стилі. А сьогоднішня споруда костелу Успіння Пресвятої Богородиці є побудована у 1761-1763 роках у стилі бароко. Бернард Меретин, а згодом Мартин Урбанік були архітекторами храму. А видатний скульптор Галичини Іоан Григорій Пінзель зі своїми учнями виконав різьблення вівтарів. Унікальність костелу в тому, що І. Г. Пінзель вирізьбивши вівтар Святого Юди Тадея, брав перед ним шлюб, хрестив дітей і є припущення, що міг бути похований у підземеллях цього храму.

В часи панування тоталітарного режиму костел нашого міста розділив долю інших святинь України і місце, де люди століттями в молитві поєднувались з Богом, радянська влада перетворила на склад промтоварів. По варварськи тоталітарний режим віднісся і до поховань духовних наставників у підземеллях храму, викинувши їхні останки з місця поховань, в нелюдський спосіб звільнивши місце для створення котельні.

Відродження святині співпадає з часом відродження незалежної України. Храм повернувся до продовження своєї місії – запалювання Божої іскри в серцях бучачан. Сьогодні в храмі вирує релігійне та культурне життя: окрім богослужіння проводяться нічні чування, зібрання молоді, катехези для молоді, дітей та дорослих, концерти релігійного співу. Історично склалось так, що ще до сьогодні Римсько-Католицьку Церкву на Західній Україні вважають польським костелом. Хочеться спростувати цю думку, підкреслюючи той факт, що Римсько-Католицька Церква є вселенською і відкритою для різних національностей. Це підтверджує й костел нашого міста, де вірні моляться українською, польською, латинською та російською мовами. Як пам’ятка архітектури, храм вважається родзинкою Бучача і він з відкритими дверима чекає на паломників та туристів.

Уляна Легка та Оксана Конанець

фото Оксана Конанець

 



Назад