26 травня 2017 року в київському конкафедральному соборі святого Олександра архієпископ Мечислав Мокшицький, латинський митрополит Львова, у співслужінні з єпископами Станіславом Широкорадюком і єпископом Віталієм Скомаровським та численним духовенством відправив Святу Месу, під час якої Церква молилася за упокій душі архієпископа Петра Мальчука.
Рік тому, 27 травня 2016 року, Бог покликав до себе ординарія Київсько-Житомирської дієцезії. Це сталося так раптово, під час поїздки архієпископа Петра Мальчука до Білорусі, що смерть владики схвилювала вірних у всій Україні. Для Київсько-Житомирської ж дієцезії ця сумна подія річної давнини стала справжнім шоком. І ось у день роковин смерті архієпископа вірні його дієцезії, родичі, клірики-семінаристи, священики, а також брати у єпископстві зібралися на Святій Месі, під час якої молитовно згадували покійного ординарія.
Попри те, що богослужіння розпочалося о 18 годині (а для багатьох киян робочий день триває саме до цієї години), центральна нава храму була заповнена вірними – мирянами, черницями різних жіночих згромаджень і орденів, усіма, хто прийшов віддати шану архієпископові. Було чимало молоді. На бічних лавках під кінець Меси також уже сиділи люди, які з’їхалися з різних кінців Києва після закінчення робочого дня.
Меса розпочалася урочистим входом духовенства, серед якого чільне місце належало архієпископу Мечиславу Мокшицькому. Його супроводжували нинішні ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Станіслав Широкорадюк і ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський. Саме владика Віталій, який досі виконує обов’язки Апостольського адміністратора дієцезії, на початку у вступному слові привітав присутніх на богослужінні родичів владики Петра, серед яких були мати та сестра, а також подякував архієпископу Мечиславу Мокшицькому та єпископу Станіславу Широкорадюку за те, що ті змогли взяти участь у Месі.
Богослужіння, яке очолив митрополит Мечислав, відправлялося українською мовою. Також митрополит Мокшицький особисто виголосив проповідь, яка, як того вимагають літургійні приписи, стосувалася євангельського читання цього дня. Проте, проповідник зумів так побудувати гомілію, що згадка про померлого архієпископа Петра була тонко і влучно вміщена у контекст євангельського фрагмента. Одним із головних пасажів проповіді, який дуже образно й наочно нагадав про земну путь владики Петра, був образ тунелю – митрополит Мечислав нагадав, що смерть подібна до темного тунелю, в який в’їздить потяг нашого життя. Цей тунель може здаватися безконечним, але в кінці його завжди з’являється світло. У такий спосіб проповідник намагався вочевидь нагадати вірним, багато з яких тяжко й тужливо переживали втрату душпастиря, що не варто замикатися в горі й оплакувати втрату, а треба пам’ятати про світло, дякувати за це Творцю та молитися за душу померлого владики. У такому контексті митрополит підкреслив також особливу орденську харизму архієпископа Петра. Згадавши про його відому й щиру відданість францисканській духовності, архієпископ Мечислав процитував той уривок із знаменитого твору святого Франциска «Гімн брату Сонцю», в якому звучать слова подяки Господові за «сестру нашу Смерть» і запевнення, що блаженні ті, кого вона застане за виконанням волі Господньої. Лейтмотивом проповіді стало нагадування про те, що владика Петро виконував своє служіння заради Господа, й наша місія тепер – молитися за його душу.
Окремого доброго слова заслуговують літургісти та літургійні служби, які долучилися до організації цього богослужіння. Поблизу вівтаря та єпископської кафедри було на спеціальному підвищенні встановлено портрет архієпископа Петра. Хоровий супровід Меси був підібраний надзвичайно тонко й повністю відповідав характеру відправи. А злагоджене, потужне й водночас ліричне виконання хором літургійних піснеспівів, значна частина яких звучала латиною, допомагало вірним зосередитися на молитві. По суті, парафіяльна спільнота, яка «єдиним духом і єдиним голосом» долучалася до цієї Святої Меси, продемонструвала зрілість усієї церковної спільноти, яка зі вдячністю згадувала свого пастиря. Наприкінці Меси мені спало на думку, що вся подія відбувається у п’ятницю – день, призначений Церквою для покутних практик і молитов за померлих. Здається, дуже символічно, що присутні саме у цей день і саме на цій Месі київські католики виконали свій церковний обов’язок перед пам’яттю покійного архіпастиря.
Нагадаємо, що владика Петро Мальчук був призначений на ординарія Київсько-Житомирської дієцезії за понтифікату Папи Бенедикта XVI, 15 червня 2011 року. Папа також надав йому персональний архієпископський титул. Він був другим ординарієм цієї дієцезії після відновлення структур Католицької Церкви, здійсненого Папою Йоаном Павлом ІІ. Його служіння ординарія тривало майже п’ять років – архієпископ Петро Мальчук раптово помер 27 травня 2016 року.
Роман Желєзний, КМЦ
Фото: Київсько-Житомирська дієцезія