Новини

Назад

Середньовічна казка, розказана у модерний час. Ян Генрик Розен і семінарська каплиця у Львові

: 131 2019-02-09 14:50:39

Кожен львів’янин і гість нашого міста повинен хоча б один раз відвідати Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Між іншим, він побачить у храмі неймовірні та унікальні розписи Яна Генрика Розена, споглядання яких – це насолода для душі і розуму. 

У гіршому випадку, людина виходить після такого просто вражена. У кращому – захоплена і заглиблена настільки, що хоче дізнатися ще більше. Відтак інтерес та естетичні уподобання, почуття прекрасного можуть привести її на вул. Винниченка, 30. Там Ян Генрик Розен працював над розписами каплиці римо-католицької духовної семінарії, що у колишньому монастирі кармеліток. Запросив майстра і його учня, Казимира Смучака, єпископ Францішек Лісовський. Давайте і ми подивимося, що з цього вийшло.

Замість передмови

Ян Генрик Розен (1891 – 1982) – це унікальний і неповторний живописець, художник-монументаліст і автор багатьох загадкових та глибоко символічних художніх робіт на релігійну тематику. До Львова він приїхав на запрошення вірменського архієпископа Юзефа Теодоровича. Надалі, упродовж 1925 – 1929 років, Розен керував розписами вірменського храму у Львові, через що і запам’ятався у нашому місці. Тим не менше, його “слідів” у Львові є значно більше. Поза Львовом митець також зумів створити низку унікальних і дуже цікавих речей – це його праці в Італії, у США тощо. Але ми зупинимося саме на локальній спадщині геніального творця. Зокрема, на його роботі, яка хоч і менш відома, але нічим не поступається розписам вірменського храму – на уже згаданій каплиці духовної семінарії.


Каплиця на сьогодні перебуває у розпорядженні Римо-католицької церкви і опікуються нею отці домініканці. Знайти її не так просто, адже вона є частиною давніх монастирських приміщень. Орієнтиром для особливо зацікавлених може бути храм Стрітення Господнього (колишній костел Матері Божої Громничої монастиря кармеліток босих). Упродовж 1929 – 1931 років Ян Генрик Розен спроектував, а з допомогою свого учня Казимира Смучака виконав, унікальні розписи інтер’єрів для цієї каплиці: вісім сюжетів релігійного характеру. Між ними сім таїнств, а також композиція “Сходження Святого Духа на апостолів”. Окрім того, були і інші декорації та орнаменти, якими, наче виноградною лозою, переплетено усі стіни каплиці, а також стелю. При цьому, кожна деталь розписів самобутня і неповторна, підкреслює авторський стиль і не залишає байдужим.

Наслідуючи стародавніх

Не варто вірити у давні стереотипи, наче книги пишуть на папері. Виявляється, що на стінах також! Ян Генрик Розен і Казимир Смучак, а також місто Львів – цьому підтвердження. Для розпису й декорування стін і стелі каплиці майстри розробили спеціальний проект орнаментації інтер’єру. За основу декорацій, їхньої колористичної гами і стилістики було взято оздоблення і орнаменти французьких рукописів періоду пізнього середньовіччя і раннього модерну (XV – XVI століття).

У каплиці можна побачити орнаменти рослинного характеру, а також дивовижних птахів. Вийшло цікаво і навіть казково. Разом з тим – ще й реалістично. Після тривалого споглядання намальованого видається, що птахи кожної миті можуть закружляти між стінами або заспівати.

Завдяки таланту Яна Генрика Розена, а також через терпіння і наполегливість, виконавську майстерність Казимира Смучака вийшло так, що усі одиниці розписів є унікальними і неповторними. У кожну деталь вдивляєшся, губишся у ній і важко відвести погляд.

Вісім дотиків до вічності у символічних релігійних кодах Розена

Описані орнаменти дійсно неймовірні. Тим не менше, основний посил талановитих майстрів, які працювали у каплиці, захований у сюжетних сценках релігійного характеру. Між ними бачимо сім Святих Таїнств: “Хрещення”, “Миропомазання або Конфірмація”, “Священство або Рукопокладення”, “Вінчання або Шлюб”, “Сповідь або Покаяння”, “Євхаристія”, “Оливопомазання або Єлеопомазання”. Кожне з таїнств супроводжується латинським написом, який є фрагментом зі Святого Письма. Крім перерахованих мотивів, бачимо у каплиці композицію “Сходження Святого Духа на апостолів”. Вона стоїть окремо і чи не найбільше звертає на себе увагу. Сюжети є символічними і не надаються до однозначного трактування. Отож, простір для інтерпретацій залишається. Наведено найпоширеніші варіанти тлумачення намальованого.


“Миропомазання”. Бачимо на зображенні три фігури. Двох з них показано у повний ріст, а один опустився на коліна. Найбільш поширена версія, що таїнство проводить галицький архієпископ Якуб Стрепа (1340 – 1409). Двоє інших учасників процесії є невідомими. Показано католицький варіант цієї практики, бо саме в католиків обряд миропомазання відбувається у дорослому віці.

“Священство”. Цього разу у фокусі дві постаті – архієпископа і священика. Озвучується версія, що у персоні вищого церковного ієрарха може бути показаний львівський архієпископ Юзеф Більчеський, який уславився за життя тим, що опікувався бідними і бездомними. Молодого священика, гіпотетично, могли малювати з семінариста. “Шлюб”. У центрі композиції єпископ, який і проводить обряд. Перед ним, обабіч, молодята. Досить багата й вишукана одежа останніх, а ще більше корони на головах видають представників монарших родів. Щодо персональної ідентифікації, є різні версії. За однією з них, у такий спосіб увічнили королеву Соломію і короля Коломана, що певний час займали галицький трон. Або ж – це св. Кінґа і король Болеслав Сором’язливий.

“Хрещення”. Хрещення є найбільш велелюдним таїнством з усіх, які ми бачимо у каплиці, хоч не всіх учасників дійства маємо нагоду спостерігати сповна. Люди занурені у воду, а єпископ стоїть на човні і проводить таїнство, закриваючи їх. Човен має певні скандинавські риси. Щодо чіткішої ідентифікації персонажів, то знову ж є два варіанти: св. Патрик, який хрестить ірландців, або ж св. Войцех і пруси.

“Сповідь”. На зображенні, яке присвячене таїнству сповіді можна впізнати покровителя священиків Жана Віаннея з Арсу. За переданням, він кожного дня сповідав людей – інколи впродовж кількох годин підряд, а бувало і майже цілий день. Поруч з ним, у жовтій одежі, його покровитель – Іван Предтеча. Інші персонажі ідентифікувати складно.

“Євхаристія”. Найгірше збережена і найбільш символічна сцена. Ми бачимо заґратоване вікно, отже таїнство євхаристії відбувається у в’язниці. У центрі композиції прикутий до плит старець, покритий полотном. У тарілці на тканині є скибка хліба, а в руках старого – келих з вином. Поруч зі старим троє юнаків, які моляться. Останній, при цьому, дивиться перелякано у сторону – наче передчуває загрозу. Є версія, що в такий спосіб митці показали буття перших християн.

“Оливопомазання”. Дія відбувається вночі, на вулиці. Поміж інших виділяється духовна особа у кардинальському одязі. Імовірно – міланський єпископ Карло Борромео. Перед отцем помираючий, а за ними – постать у чорній масці і з запаленою свічкою. Виглядає, що на цій роботі зображено епідемію чуми. Чорна постать може бути чумним лікарем, або санітаром.

“Сходження Святого Духа”. У вівтарній частині група людей – Марія і апостоли. Над ними височіє голуб, від якого розходяться кола із проміння і світла. Вони немов би спадають на Богородицю й апостолів, які поки що без німбів. Розен наче натякає, що справжніми слугами Божими і проповідниками його слова вони стануть з секунди на секунду. При цьому видається, що в групі людей не існує таких, де би емоції і рухи повторювались.

Кінець, хоч насправді початок

Кожного, хто потрапляє до каплиці, супроводжує відчуття, що він опинився у казці. Розену й Смучаку вдалося створити на правду унікальний та неймовірний світ, який здатен змусити забути про проблеми і клопоти. Разом з тим, не все з задуманого майстрами ми сьогодні можемо бачити. Зокрема, є припущення, що раніше на стелі були єрусалимські хрести, які відправили у небуття в радянський період. Звичайно, як ці хрести, так і розписи каплиці загалом, а навіть все, що цей талановитий майстер створив у Львові – не дає нам можливості цілком і сповна осягнути код Розена. У той самий час, можемо бути щасливими, що в нашому місті жив і працював такий унікальний і талановитий митець. Наш обов’язок – не забувати цього, збагачувати і поширювати ці відомості для наступних поколінь!

Євген Гулюк

Більше дізнатися можна з наступних джерел:

Глембоцька Г. Ян Генрик Розен // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/rosen-jan-henryk/

Ми пам’ятаємо: художник Ян Генрик Розен // Zaxid.net, 2010 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/mi_pamyatayemo_hudozhnik_yan_genrik_rozen_n1115946

Палков Т. Ян-Генрик Розен. Розписи семінарської каплиці // Livejournal, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://taras-palkov.livejournal.com/9539.html

Broniek Z. Jan Henryk Rozen (1891 – 1982) // Podkowiański słownik biograficzny [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://podkowianskimagazyn.pl/nr33/slownik33.htm?fbclid=IwAR0JBiwLnA9cwRIwclhkwkQkKbc2iPzMszAisCnMohm6lKIf8SxMxwtaPcQ

Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2006. – S. 50.
Zakrewska M. Jan Henryk Rozen // Internetowy Polski słownik biograficzny [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/jan-henryk-rosen

Джерело: velychlviv.com


<p style="text-align: justify;">“Миропомазання”. Бачимо на зображенні три фігури. Двох з них показано у повний ріст, а один опустився на коліна. Найбільш поширена версія, що таїнство проводить галицький архієпископ Якуб Стрепа (1340 – 1409). Двоє інших учасників процесії є невідомими. Показано католицький варіант цієї практики, бо саме в католиків обряд миропомазання відбувається у дорослому віці.</p>
<p style="text-align: justify;"> </p>
<p style="text-align: justify;">“Священство”. Цього разу у фокусі дві постаті – архієпископа і священика. Озвучується версія, що у персоні вищого церковного ієрарха може бути показаний львівський архієпископ Юзеф Більчеський, який уславився за життя тим, що опікувався бідними і бездомними. Молодого священика, гіпотетично, могли малювати з семінариста. </p>
<p style="text-align: justify;"> </p>
<p style="text-align: justify;">“Шлюб”. У центрі композиції єпископ, який і проводить обряд. Перед ним, обабіч, молодята. Досить багата й вишукана одежа останніх, а ще більше корони на головах видають представників монарших родів. Щодо персональної ідентифікації, є різні версії. За однією з них, у такий спосіб увічнили королеву Соломію і короля Коломана, що певний час займали галицький трон. Або ж – це св. Кінґа і король Болеслав Сором’язливий.</p>
<p style="text-align: justify;"> </p>

“Миропомазання”. Бачимо на зображенні три фігури. Двох з них показано у повний ріст, а один опустився на коліна. Найбільш поширена версія, що таїнство проводить галицький архієпископ Якуб Стрепа (1340 – 1409). Двоє інших учасників процесії є невідомими. Показано католицький варіант цієї практики, бо саме в католиків обряд миропомазання відбувається у дорослому віці.

 

“Священство”. Цього разу у фокусі дві постаті – архієпископа і священика. Озвучується версія, що у персоні вищого церковного ієрарха може бути показаний львівський архієпископ Юзеф Більчеський, який уславився за життя тим, що опікувався бідними і бездомними. Молодого священика, гіпотетично, могли малювати з семінариста. 

 

“Шлюб”. У центрі композиції єпископ, який і проводить обряд. Перед ним, обабіч, молодята. Досить багата й вишукана одежа останніх, а ще більше корони на головах видають представників монарших родів. Щодо персональної ідентифікації, є різні версії. За однією з них, у такий спосіб увічнили королеву Соломію і короля Коломана, що певний час займали галицький трон. Або ж – це св. Кінґа і король Болеслав Сором’язливий.

 


“Хрещення”. Хрещення є найбільш велелюдним таїнством з усіх, які ми бачимо у каплиці, хоч не всіх учасників дійства маємо нагоду спостерігати сповна. Люди занурені у воду, а єпископ стоїть на човні і проводить таїнство, закриваючи їх. Човен має певні скандинавські риси. Щодо чіткішої ідентифікації персонажів, то знову ж є два варіанти: св. Патрик, який хрестить ірландців, або ж св. Войцех і пруси.

<p style="text-align: justify;">“Хрещення”. Хрещення є найбільш велелюдним таїнством з усіх, які ми бачимо у каплиці, хоч не всіх учасників дійства маємо нагоду спостерігати сповна. Люди занурені у воду, а єпископ стоїть на човні і проводить таїнство, закриваючи їх. Човен має певні скандинавські риси. Щодо чіткішої ідентифікації персонажів, то знову ж є два варіанти: св. Патрик, який хрестить ірландців, або ж св. Войцех і пруси.</p>

<p style="text-align: justify;">“Оливопомазання”. Дія відбувається вночі, на вулиці. Поміж інших виділяється духовна особа у кардинальському одязі. Імовірно – міланський єпископ Карло Борромео. Перед отцем помираючий, а за ними – постать у чорній масці і з запаленою свічкою. Виглядає, що на цій роботі зображено епідемію чуми. Чорна постать може бути чумним лікарем, або санітаром.</p>
<p> </p>

“Оливопомазання”. Дія відбувається вночі, на вулиці. Поміж інших виділяється духовна особа у кардинальському одязі. Імовірно – міланський єпископ Карло Борромео. Перед отцем помираючий, а за ними – постать у чорній масці і з запаленою свічкою. Виглядає, що на цій роботі зображено епідемію чуми. Чорна постать може бути чумним лікарем, або санітаром.

 


“Сходження Святого Духа”. У вівтарній частині група людей – Марія і апостоли. Над ними височіє голуб, від якого розходяться кола із проміння і світла. Вони немов би спадають на Богородицю й апостолів, які поки що без німбів. Розен наче натякає, що справжніми слугами Божими і проповідниками його слова вони стануть з секунди на секунду. При цьому видається, що в групі людей не існує таких, де би емоції і рухи повторювались.

 

<p style="text-align: justify;">“Сходження Святого Духа”. У вівтарній частині група людей – Марія і апостоли. Над ними височіє голуб, від якого розходяться кола із проміння і світла. Вони немов би спадають на Богородицю й апостолів, які поки що без німбів. Розен наче натякає, що справжніми слугами Божими і проповідниками його слова вони стануть з секунди на секунду. При цьому видається, що в групі людей не існує таких, де би емоції і рухи повторювались.</p>
<p> </p>

<p style="text-align: justify;">“Євхаристія”. Найгірше збережена і найбільш символічна сцена. Ми бачимо заґратоване вікно, отже таїнство євхаристії відбувається у в’язниці. У центрі композиції прикутий до плит старець, покритий полотном. У тарілці на тканині є скибка хліба, а в руках старого – келих з вином. Поруч зі старим троє юнаків, які моляться. Останній, при цьому, дивиться перелякано у сторону – наче передчуває загрозу. Є версія, що в такий спосіб митці показали буття перших християн.</p>
<p style="text-align: justify;"> </p>

“Євхаристія”. Найгірше збережена і найбільш символічна сцена. Ми бачимо заґратоване вікно, отже таїнство євхаристії відбувається у в’язниці. У центрі композиції прикутий до плит старець, покритий полотном. У тарілці на тканині є скибка хліба, а в руках старого – келих з вином. Поруч зі старим троє юнаків, які моляться. Останній, при цьому, дивиться перелякано у сторону – наче передчуває загрозу. Є версія, що в такий спосіб митці показали буття перших християн.

 



Назад