Протягом трьох днів, з 8 до 10 червня у Львові тривав перший Форум молодіжних лідерів та душпастирів Римо-католицької Церкви та Української Греко-католицької Церкви.
Він став майданчиком знайомства, спілкування, жвавих обговорень між священиками, відповідальними за душпастирство молоді, та представниками молодіжних спільнот, які приїхали з усієї України для участі у цьому непересічному заході.
Головна мета Форуму полягала у формуванні пропозицій, які українські єпископи від імені молодих людей зможуть озвучити в рамках Папського Синоду у справах молоді в Римі. Однак, як багато разів зауважували учасники, сам факт зустрічі, знайомства, спілкування і спіільної молитви вразив і надихнув їх не менше, ніж питання, над якими делегати працювали протягом трьох днів.
Від Римо-Католицької Церкви у форумі взяли участь душпастирі з усіх дієцезій України під керівництвом отця Міхала Воцяла, заступника голови Комісії душпастирства молоді РКЦ. Молоді люди представляли численні спільноти і рухи, зокрема, рух «Світло Життя», «Оазис», Домініканське душпастирство молоді, Францисканська молодь, Салезіанська молодь, Організація українських скаутів та та інші.
Окрім молодих людей та душпастирів до роботи Форуму долучились єпископ-помічник Львівський Едвард Кава від Римо-католицької Церкви та Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. Єрархи взяли участь у зустрічі з головами дієцезіальних молодіжних комісій та організацій, представлених на лідерському Форумі, під час якої відповідальні за молодь священики озвучили їм результати спільних напрацювань, які пізніше оформили у комюніке. Нижче пропонуємо кілька основних думок, які увійшли до резюме всього Форуму.
Єдність Церкви. Делегати конференції одноголосно говорили, що пошук справжньої братньої єдності і постійної співпраці між Римо-католицькою та Греко-католицькою Церквою є одним із приорітетних напрямків, про які вони просять сьогодні. Молоді люди швидше за усіх інших бачать, коли стосунки є лише формальними, і це глибоко ранить їх, - у цьому делегати форуму чесно зізнались своїм душпастирям і просили заради євангелізації та майбутнього Церкви робити більше спільних кроків на зустріч одне одному.
Роль душпастирів. Учасники висловили у своєму зверненні до священиків та єпископів наполегливе прохання, щоби душпастирі були близько молоді: у їхній діяльності, їхніх випробуваннях, пошуках чи навіть помилках. «Молодь потребує священиків біля себе» - цей заклик став також одним із головних висновків триденного спілкування та обговорень.
Можливість самореалізації. Ще одна річ, про яку неодноразово згадували учасники зустрічі - проблема еміграції. Відсутність праці і умов для розвитку є сьогодні великим викликом для української молоді. Делегати форуму просять Церкву про підтримку у самореалізації, особливо у часі, коли кожна молода людина визначається щодо свого майбутнього життя, покликання, професії.
Інтерактивність. Цінуючи красу традицій, молодь мріє також і про «діяльну, активну спільноту Церкви, яка відповідає на сучасні виклики і тенденції суспільства». А також просить Церкву бути більше присутньою в Інтернеті, активніше використовувати в пастирському служінні сучасні технології.
Окрім наведених тез, які з ініціативи молодих людей увійшли до офіційних висновків лідерського Форуму, ми записали деякі враження молодіжних душпастирів, як вони оцінюють результати Форуму.
Автор : Олена КулигінаЄпископ Едвард Кава:
«Цей форум, на фоні всіх викликів, які ми маємо в Україні (війна, економічна нестабільність, секуляризація), - це дуже своєчасна розмова. Те, що такий молодіжний Форум є спільним - неймовірний дар. Ми мали кілька років тому подібний досвід на рівні спільнот богопосвяченого життя РКЦ та УГКЦ, і ця зустріч принесла дуже великі плоди, насамперед єдності між нами, дружби і співпраці. Бо відтоді тривали процеси спільної формації, зустрічей, проектів. Так само і зараз цей молодіжний форум, який готує нас до Синоду в Римі, очевидно, принесе найбільші плоди саме в Україні. Ми вчимося разом працювати для нашого народу і нашого Бога.
Сьогодні в Україні пропадає поняття анонімного християнства. Люди, які приходили до Церкви за звичкою, поволі зникають. Можемо очікувати, що в Церкві будуть ті, хто з неї глибоко повязані якоюсь формацією, спільнотою, харизмою. І маємо поставити запитання до нас, учасників Форуму: яку стратегію обрати нам як Католицькій Церкві двох обрядів, щоби насамперед цю молодь наново запалити християнством, любов’ю до Бога і глибоким досвідченням християнського життя».
Отець Назар Білик, рух Світло Життя Львівської Архідієцезії:
«Тішусь, що можу бути учасником такого Форуму. Першим підсумком є те, що молодь до цього форуму так дійсно добре підготувалась, бо те, чим вони ділились - було їхнім щирим пережиттям. Насправді вони очікують від нас, душпастирів, просто бути з ними, товаришувати їм, присвятити їм час, а тоді вже якась активність. Це для мене було важливим пригадуванням і конкретним message від молоді для душпастирів.
Друга річ, яка двічі була закцентована: «не боятися вийти» - і для священиків, але й також і до самої молоді. Не боятися їхати на схід, південь, в ті території, які дуже сильно потребують душпастирства і особливо євангелізації.
Сама молодь говорить, що ми надто довго чекали на таку зустріч. Це такий урок, що ми нарешті зібрались, і всі цьому дуже радіють, але це і конкретна стратегія, бо ми тепер знаємо, що робити далі, про що нас просять молоді люди. Тому я переконаний, що ця наша спільна зустріч не була випадковою, вона відбувалась під впливом Святого Духа, і це найважливіше.
Ну і важливий сам факт, що ми зустрілись, бо це будує єдність. Нагода сісти, поговорити, навіть може і про важкі проблеми, випити каву, разом помолитись. Важливо пам’ятати про наше минуле, але й конкретно думати про майбутнє, будувати плани.
Дуже позитивно здивувала відвага молоді. Вони прямо говорять про те, чого очікують: «ми хочемо конкретику, просто філософії нам недостатньо». Молодь ставить перед нами конкретні виклики, питання, і очікує на пряму відповідь, дію і має на це право. Якщо ми кажемо, що молодь - це майбутнє держави і Церкви, то маємо до цього ставитись серйозно і діяти відповідально по відношенню до них. І це для мене речі, від яких одразу тверезієш, бо бачиш проблему, над якою потрібно працювати дуже
Отець Олександр Пухальський, Харківсько-Запорізька дієцезія РКЦ:
«Зізнаюсь щиро, я чекав трохи ширшого представлення молодіжних організацій, а виявилось, що деякі не приїхали, і це дуже прикро. Сподіваюсь, що на наступній зустрічі тут буде більше делегатів різних католицьких організацій.
Під час панельних дискусій, обговорень піднімалось дуже багато важливих тем. Однією з них було те, як нам йти до невіруючої молоді, як з нею говорити, щоби вони нас почули і зрозуміли. Висновок, який я для себе сформулював протягом цього обговорення: Ісус Сам займеться невіруючою молоддю, Сам підкаже слова і дії, якщо ми будемо зосереджені на Ісусові, якщо будемо працювати над собою і своєю формацією, то Він через нас буде діяти так, як Він хоче і навертати тих, до кого ми і не знаємо, як правильно підійти.
Із того, що приємно здивувало, - це сміливість молодих людей. Коли під час обговорення їх про щось питаєш, вони не відповідають формально, не ховаються, але говорять те, що думають і відчувають. Вони не бояться брати на себе відповідальність, в тому числі за Церкву. Вони відверті і сміливі, і це дуже надихає».
Отець Роман Демуш, УГКЦ, Тернопіль:
«Сьогоднішній Форум є нагодої для справжньої Зустрічі, яка є фундаментальною потребою молодої людини. Не зважаючи на медійний світ, ми спраглі живого спілкування, тому треба творити оці нагоди живої зустрічі.
Друга річ стосується зустрічі Церкви з молоддю, щоби ми встали в правді, такими як ми є. Сьогодні ми звикли накладати на себе аватарки, маски. А молодь хоче бачити правду, бути такими як ми є, і це найважливіше».
о. Ростислав Пендюк, Голова Патріаршої молодіжної комісії УГКЦ
«Не знаю, чи ви звернули увагу, наскільки ми, учасники Форуму, всі різні. І нам потрібно вчитись також і довіряти одне одному. Різність - це не проблема, це багатство, це дар. Ми не маємо пробувати одне одного переконати, що лише моя якась думка правильна. Але ми всі ділимось своїм досвідом, своїми здобутками у служінні, і думаємо про те, як ми можемо ці наші відмінності об’єднати і разом працювати. Бо роботи у нас дуже багато!
Якщо говорити на прикладі Львова, тут є близько 150 тисяч студентів, які приїхали з різних регіонів України. В різних католицьких спільнотах (РКЦ та УГКЦ) в кращому випадку є кілька тисяч активних людей. І ми точно не маємо за що конкурувати і сперечатись, хто це краще робить, а хто ні, бо перед нами 147 тисяч людей, які чекають, коли ми до них прийдемо. І важливо, щоби ми сьогодні, підсумовуючи цей Форум, усвідомили, наскільки ми можемо одне одного підсилити, наскільки ми можемо бути сильні разом. І це лише одне місто, але Україна велика і роботи дуже багато! І нам є над чим думати. Давайте думати про це разом».