205 років відзначає цього року римо-католицький храм Святого Архангела Михаїла - Санктуарій Пресвятої Діви Марії з Фатіми. Він знаходиться у Чернівцях, у Садгорі. Костел – справжня окраса Садгори, його ніколи не оминають туристи, які сюди приїжджають. Костел повністю відновлений і відреставрований, всередині – опалення, поруч зведено 3-поверховий парафіяльний будинок, впорядковано подвір’я.
І все це – заслуга отця-настоятеля Кшиштофа Сапальського, який з допомогою парафіян та жертводавців дали нове життя храму. А кілька років тому костел Святого Архангела Михаїла отримав ще й статус санктуарію, адже тут майже 20 років поспіль - з травня по жовтень, проводяться фатімські чування.
Костел у Садгорі був збудований у 1815 році. Землевласник Садаґури Теодор Мустаца надав безкоштовно земельну ділянку. Садгора добре знана у світі як центр хасидизму, саме тут жив цадик. Тому на побудову костелу жертвували кошти і євреї. Згодом, через кілька десятків років храм було розширено.
З 1962 року костел у Садгорі перестав діяти, тут розташували продуктовий склад… За той час, що у приміщенні святині діяв склад, внутрішнє оздоблення втратилося повністю. Храм був повернутий громаді у 1991 році.
Зі спогадів однієї з найстаріших парафіянок Садгірського костелу Михайліни Глазер:
«Колись у нашому храмі було аж п’ять вівтарів: Святого Антонія, Розіп’ятого Ісуса, ближче до виходу з костелу по боках – вівтарі Святої Родини (біля нього хрестили дітей) і Святого Андрія. Десь у 1938 році для постійної праці саме у Садгорі нам прислали отця з Познаня Генріха Панковського. Саме він готував мене до першого причастя. Я вчилася у школі у Польському домі, що навпроти костелу, і там отець викладав релігію. А коли закрили Польський дім, я пішла до румунської школи у Садгорі. Коли у 1940-му прийшли совєти, то школу закрили, вчителі виїхали. У 1941 році, коли совєти відходили, вони арештовували людей, забрали нашого отця. До Росії вони йшли пішки, їх вели за Дністер. А якоїсь хвилини отець попросив відлучитися, і вони про нього забули і рушили без нього. Він залишився під Хотином, заховався десь там. Його знайшла одна жінка, як виявилося – полька, і переховувала його. І однієї ночі він знову повернувся у Садгору, працював тут до 1945 року, а коли поляки виїжджали із Садгории, то виїхав і він. Святі Меси відправляв у нас Франц Краєвський – настоятель костелу Воздвиження. Потім його, можна так сказати, майже вигнали звідси, парафіяльну будівлю забрали. Але ми сходилися до храму щонеділі, співали. Це були 50-і роки. А забрали у нас костел у 1962 році».
(фотографії надані настоятелем костелу о. Кшиштофом Сапальським).
Джерело: Католицькі Чернівці