Можна сказати, що цей день зосередження спільноти Францисканського Ордену Світських (ФОС), яка існує при санктуарії св. Антонія був такий, як завжди. Відбувся він 24 жовтня у Брюховичах, де нас гостинно прийняли отці паллотини у своєму затишному реколекційному будинку.
Але незвичайним було те, що цього разу до нас долучились симпатики, які зацікавились нашим Орденом і захотіли ближче познайомитись з життям і харизмою нашої спільноти. Кількість учасників дня зосередження не була великою, але це не впливало на перебіг програми дня.
Зустріч розпочалась вітанням наших іменинників під час ранкової кави з солодощами, яка була надзвичайно доречною, щоб поділитись своїми радощами і труднощами, адже зустрічаємось тепер не часто.
Далі була конференція, під час якої ми розважали, якою була віра св. Франциска, які риси святого і чому найбільше нас притягують, чим для нас є святість, і як наслідувати Ісуса за прикладом святого Франциска. Кожний мав можливість поділитись своїми думками про те чим є віра і чому саме св. Франциск є тим, хто надихає нас іти за Ісусом. Нашою дискусією керував о. Славомир Бистрий, наш духовний асистент, який і приготував для нас цю тему і спланував програму дня.
Далі молитва Францисканською коронкою, Адорація Пресвятих Дарів, Свята Літургія. А після обіду міні-проща до каплиці семінарії РКЦ, де ми помолилсь Коронкою до Божого Милосердя і довідались про святих і блаженних, зображення яких прикрашають каплицю, і як їх діяльність пов’язана з Львівською дієцезією. Також попросили Бога про потрібні благодаті за заступництвом св. Зигмунда Гораздовського, і вшанували його мощі, які зберігаються у каплиці. Дехто з учасників нашого дня зосередження вперше побував у семінарії. А благословення мощами св. Зигмунда Гораздовського, було символічним, адже цей святий теж належав до Францисканського Ордену Світських.
Після екскурсії було приємно повернутися до реколекційного будинку, де тихо потріскував камін, який зрозпалили для нас господарі. Вдячні Богу, що в цей важкий час ми мали можливість бути разом, затриматись і подумати над своїми відносинами з Богом, над своїм покликанням до Ордену, побути у гроні однодумців, спільно молитись.
Напившись на прощання теплого чаю ми, роз’їхалися по домівках, наповнені теплом і любов’ю, які народжує спілкування людей близьких по духу, щоб ділитись цим теплом з іншими.
Джерело: antoni.lviv.ua