«У 110-ту річницю прибуття поляків до Нижніх Петрівців біля Строжинця на Буковині урочистості в парафіяльному храмі Преображення Господнього перенесено на більш сприятливіший час, а тимчасом нащадки чадецьких ґуралів посадили вздовж дороги 110 саджанців бука, модрини, граба і липи» - розповів настоятель о. Адам Божек.
Священик пояснив, що це дуже символічний жест, оскільки ґуралі з терену Чадця на польсько-словацькому пограниччю у пошуках кращого життя на початку ХІХ ст. примандрували до Буковини і постійно тісно пов’язані з лісом. Корчували дерева, щоби здобути ділянки поля та й досі багато трудяться в лісовому господарстві, збирають гриби і ягоди.
Перші переселенці прибули на Буковину в 1803 році, коли ці землі входили до складу Австро-Угорської імперії. Освоюючи нові місця для постійного проживання, в 1910 році п’ять сімей переселилися з Нового Солонця, що у Південній Буковині (тепер в Румунії) до Нижніх Петрівців. Осіли на присілку Аршиця в передгір’ях Карпат. У 1939 р. там вже компактно проживало 120 польських родин, які збудували дерев’яний костел Преображення Господнього.
«Від самих початків польські поселення на Буковині нерозривно пов’язані Католицькою Церквою – стверджує проф. Гелена Красовська з Польської Академії Наук, котра родом з цих теренів, досліджує їх, зокрема присвятила землякам свою наукову працю «Буковина. Мала батьківщина – Нижні Петрівці». – Ксьондзи навчали, організовували польські колективи, духовно підтримували у важкі хвилини. Якщо сьогодні тут можна почути польську мову, то у великій мірі дякуючи їм».
Після Другої світової війни частина поляків виїхала до Польщі, однак більшість не покинула своєї прибраної батьківщини. «Попри переслідування за радянської влади костел у Нижніх Петрівцях був незачиненим, хоч упродовж років нам доводилося там молитися без священника – згадує Марія Маліцька, голова місцевого Товариства польської культури ім. А. Міцкевича. – Пеерважна більшість жителів Нижніх Петрівців – румуни, а поляків на присілку Аршиця – 240. Разом з нашим ксьондзом Адамом і з допомогою доброчинців з Польщі у 2011 році ми збудували новий костел, де всі богослужінні польською мовою».
Нова святиня розташована по вул. св. Йоана Павла ІІ, а біля храму встановлено його фігуру, яку подарували учасники Міжнародного Катинського рейду з Польщі. Неподалік видніються ґрот Ісуса Христа і фігура св. о. Піо.
«Нещодавно, 25 квітня, ми збиралися відзначити 110-ту річницю прибуття чадецьких ґуралів до Нижніх Петрівців і запросили багато гостей з України, Польщі, Словаччини, Румунії, однак святкування довелося відкласти - сказав о. Адам Божек. - Ми знаходимося у Чернівецькій області, яка стала епіцентром корона вірусу в Україні. Багато хворих. Тому відразу, як було оголошено карантин, я звернувся до парафіян, щоби у храмі одночасно перебувало не більше десяти осіб і щоби люди дотримувалися всіх вимог карантину».
Жінки з Нижніх Петрівців, котрі на заробітках в Італії, вирішили не ризикувати з відвіданими родин під час недавніх Великодніх свят.
«Ми дуже вдячні нашому настоятелю за таку його турботу про здоров’я парафіян» - зазначила Марія Маліцька. Зауважила, що в сусідніх місцевостях, де живуть православні румуні й українці, ситуація дуже тривожна. Там духовенство повністю ігнорує застереження, багатолюдно під час богослужінь і процесій, не одягають масок, що одна з причин численних захворювань і смертей через коронавірус.
«У нас добрі взаємини з сусідами, але тепер тримаємося своїх домівок, пораємося в по господарству, в полі» - додала Марія Маліцька.
Ще минулого року, готуючись до святкувань 110-ліття прибуття поляків до Нижніх Петрівців, парафіяни вирішили спорудити високу в’їздну браму до села. Підготували дубові стовпи, інші необхідні елементи й погодили все з місцевою владою. Впевнені, що дочекаються зведення і освячення цієї арки.
«Нащадка чадецьких ґуралів багато натерпілися, проте зберегли свою самобутність і віру. Вневнені, що й тепер буде на краще. Щодня благаємо: св. Йоан Павло ІІ, наш покровителю, молись за нас і за тих, хто допомагає молитвою, своєю приязню, пожертвами. Огортаємо всіх нашою любов’юю Живемо надією – дамо раду» - запевнив о. Адам Божек.
Світлини: о. Адам Божек, Костянтин Чавага
Автор : Костянтин Чавага