Понад чотириста осіб з усієї Польщі взяли участь в П’ятому пішому паломництві з Жешува до Львова. Більшість з них приєдналася до понад ста паломників, котрі майже тиждень проходили по 30 км., спиняючись на нічліг у католицьких парафіях. Вранці 30 червня на порозі митрополичої базиліки їх привітали архієпископ Мечислав Мокшицький і настоятель катедри о. прелат Ян Нікєль. Директор паломництва о. Владислав Ягустин розповів про цьогорічну пішу молитовну ходу та подякував мешканцям Львівщини за гостинність. У намірах паломників та всіх присутніх архієпископ Мечислав Мокшицький відправив Святу Месу. У своїй проповіді підкреслив, що участь в паломництві до Матері Божої Ласкавої допоможе вірним збагатитися у вірі. Також висловив сподівання, що число паромників зростатиме й невдовзі сягне тисячі. На Святій Месі був присутній консул Польщі у Львові Ян Сєцька, котрий зустрівся із паломниками. Від катедри учасники П’ятого Пішого паломництва з Жешува до Львова подалися на Личаківське кладовище, де помолилися біля могил видатних поляків і на Цвинтарі Орлят.
Костянтин Чавага
29 червня у кафедральному соборі святих апостолів Петра і Павла в Луцьку відбулася урочиста Меса. Святу Літургію очолив апостольський адміністратор Луцької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк, в ній прийняли участь майже всі священики дієцезії, а також священики із Київсько-Житомирської дієцезії. Віряни святкували не тільки урочистість покровителів головного храму дієцезії – святих апостолів Петра і Павла, а й відзначали іще одну радісну і благословенну подію – рукоположення о. Василя Плахотки.
29 червня в урочистість свв. Апостолів Петра і Павла архієпископ Мечислав Мокшицький відвідав громаду в м. Вижниці Чернівецької області, де очолив відпустову Святу Месу та освятив відновлений храм. Співслужили священики з сусідніх парафій. Розділити радість римо-католиків прийшли також греко-католики разом зі своїм душпастирем. У своїй проповіді львівський митрополит зосередив увагу вірних шляху до віри. «Просімо сьогодні Бога про віру для себе і для всіх своїх ближніх – закликав архієпископ Мокшицький. – Просімо також, щоби ми ніколи не чекали, що завтра буде легше, ніж сьогодні. Це не євангельська перспектива. Благаймо, щоби до складнішого завтра ми були приготовлені міцнішою вірою. Адже якщо ми будемо мати міцнішу віру, то зможемо подолати всі труднощі».
Після завершення Літургії на майдані перед костелом відбулася процесія з Пресвятими Дарами.
Архієпископ Мечислав Мокшицький подякував о. Євгену Лаб’яку за відновлення храму в місті Вижниці. Священик розповів, що невеличка місцева громада римо-католиків відзначається великою жертовністю. Висловив також подяку жертводавцям у Польщі, котрі суттєво допомогли в ремонті святині.
Костянтин Чавага
У вівторок 2 липня 2013 року, в колишньому львівському костелі оо. Бернардинів, в якому сьогодні служать греко-католицькі монахи оо. Василіяни, буде вшановано св. Йоана з Дуклі – покровителя міста Львова.
Урочисте богослужіння в латинському обряді розпочнеться о год. 15.00, яке очолить Архієпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський. Очікується численна кількість вірних з усіх львівських парафій і паломників з Дуклі.
Запрошуємо усіх вірних міста Львова та вірних Архідієцезії до спільної молитви за заступництвом Святого Яна з Дуклі.
O pamięci oraz warunkach skutecznego pojednania z abp Mieczysławem Mokrzyckim, metropolitą lwowskim obrządku łacińskiego rozmawia Andrzej Grajewski
Czy ks. Arcybiskup nie miał wątpliwości podpisując wspólną Deklarację w sprawie Zbrodni Wołyńskiej. Zawsze przecież mogą pojawić się głosy, że w sposób nie wystarczająco wyczerpujący i dokładny opisuje ona tamten dramat ?
To pierwsza taka Deklaracja, którą podpisuję nie tylko we własnym imieniu, ale także w imieniu Episkopatu rzymskokatolickiego na Ukrainie. Przygotowania do jej podpisania trwały od jesieni ubiegłego roku. Początkowo miała to być wspólna deklaracja między Kościołem rzymskokatolickim na Ukrainie , a Kościołem greckokatolickim , jednak w końcu nie doszło do jej podpisania.
Dlaczego nie doszło?
Strona greckokatolicka nie chciała przyjąć naszych propozycji, aby tamtym wydarzeniom nadać prawdziwą nazwę i potępić jako zbrodnię i mordy na Wołyniu. Biskupi greckokatoliccy chcieli ograniczyć się do wspomnienia 70. rocznicy wydarzeń na Wołyniu, bez precyzowania tego, co się wówczas wydarzyło. Sugerowano, że chodziło głównie o przesiedlenia polskiej ludności na Wołyniu. Jednym słowem mieliśmy wrażenie, że z tamtej strony nie ma gotowości do nazwania sedna sprawy, dlatego nie mogliśmy się zgodzić na takie ogólne formuły. Nikt bowiem wtedy by nie wiedział, rocznicę jakiej tragedii właśnie obchodzimy. Tymczasem my chcemy być świadkami prawdy historycznej o tym, co się tutaj stało przed 70 laty.