«Якби Господь дозволив мені ще жити, одне прагнення було би в мені: краще показати світові красу й величність Таємниці Церкви — Таїнства, тобто знаку і знаряддя єдності» (Слуга Божий о. Ф. Бляхніцький).
ІІ Ватиканський Собор, образно кажучи, прочинив вікна і двері Церкви та впустив багато свіжого повітря. Отець Франциск Бляхніцький, засновник Руху Світло-Життя, своїм баченням ситуації дав відповідь любові до Церкви.
Якщо повіримо Господньому слову, то зрозуміємо велику свободу і радість, з якою вони йшли назустріч смерті. Папа Франциск з нагоди беатифікації 124 корейських мучеників
«Хто нас відлучить від Христової любові?» – цим запитанням святого апостола Павла з Послання до римлян Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену у Сеулі 16 серпня 2014 року, під час Служби Божої, на якій він проголосив блаженними Католицької Церкви 124 корейських мучеників. У богослуженні взяло участь понад 800.000 вірних.
Не затримувати для себе цінний дар, яким є богопосвячене життя, але ділитися ним, несучи Христа у кожну закутину своєї батьківщини закликав Папа Франциск корейське чернецтво. Зустріч відбулася у суботу, 16 серпня 2014 р., в харитативному комплексі в Коттоне. На початку він зазначив, що хоч молитва і є тим, що за будь-яких умов не можна занедбувати, «але сьогодні молитимемось індивідуально», – сказав він, пояснивши, що задля погодних умов мусить швидше відлетіти до Сеулу, а тому замість вечірні запросив присутніх проказати разом з ним молитву до Богородиці, після чого виголосив приготовану промову.
Угорський князь Ваїк, охрещений як Стефан (Іштван), став не тільки королем держави, яку сам сформував, а й «апостольським королем». Цей титул, разом із процесійним хрестом і правом засновувати єпископства, йому надав Папа Сильвестр ІІ.
Король Стефан (969–1038) народився в Естергомі. Легенда каже, що його хрестив єпископ Войцех (св.Адальберт), в один день з його батьком Гезою. Історично точніше, мабуть, усе-таки буде сказати, що св.Войцех уділив Іштвану таїнство миропомазання.
Більшість дослідників XIX – XX ст. вважають, що свою діяльність на руських землях та у Львові зокрема, домініканці починають за Св. Яцека Одровонжа. У 1234 р. на місці майбутнього міста, він зі своїми братами-домініканцями заложив дерев’яний костел Св. Йоана Хрестителя, у якому перебувала їхня місія. Тут, у 1238 р. Герарда з Вроцлава було висвячено місійним єпископом Русі.
За переказом, пізніше це був надвірний храм дружини князя Лева – Констанції Угорської. До Львова разом з її почтом прибули ченці домініканці та францисканці. Львівський хроніст XVII ст. Бартоломей Зіморович подає цю подію під 1270 р. Храм було передано під опіку ордену домініканців, пізніше він перейшов під опіку вірмен-уніатів.